Попов пустив на Київ танки

Зранку пасажирів метро зустрічали пісні воєнних часів, які лунали через репродуктор. Час від часу вони перемішувалися з вітальним словом, яке зачитував голова КМДА Олександр Попов. Хто їхав довгим ескалатором — міг почути кінцівку і зрозуміти, хто автор цього аудіопослання, а решта пасажирів так і не збагнули, хто воно невиразно бурмоче про «наші втрати» і «пам’ять героїв».

Люди їхали на роботу. Бо встановлений міськдержадміністрацією вихідний «на честь свята» багато бюджетних установ проігнорували, працювали і дитсадки — було вирішено, що зручніше відпрацювати середу, ніж рекомендовану Поповим суботу. А в соціальних мережах можна було знайти чимало обурених коментарів, мовляв, день цей варто було зробити днем жалоби, а не реконструкцією війни з концертом i парадом. Який, справді, парад і феєрверк, коли за визволення Києва 70 років тому полягло, за різними оцінками, 500—700 тисяч солдатів радянської армії! Відомо, що Київ брали аврально саме до 7 листопада — щоб зробити подарунок Сталіну до чергової річниці Жовтневої революції.

На тлі цифр цих втрат, які — коли б не свято великого Жовтня — були б на порядки меншими, не вельми етичним виглядає і концерт на майдані Незалежності, і «святковий феєрверк», та, напевно, і парад військової техніки часів Другої світової на Хрещатику. А особливо якщо згадати, що напередодні Олександр Попов називав суму, в яку обійдеться містові «святкування», — 7–8 млн. гривень. «Навіть якщо ці гроші не були напряму залучені з бюджету, то вони були залучені через певні дочірні структури, які отримали преференції від міста і за це розрахувалися не в бюджет, а на проведення цієї чи іншої акції», — вважає Олександр Бригинець, нині депутат ВР, а донедавна — депутат Київради.

Центральною подією стало покладання вінків до могили Невідомого солдата в Парку слави. Учора там було велелюдно. Покладали вінки і Президент Віктор Янукович та очільники уряду, і столична влада, і люди, які пережили окупацію і яких тепер відшукали десь по селах під Києвом. Як–от, приміром, цих бабусь, сестер Марію та Галину Шкур. Чомусь жінкам у руки дали не вінки чи букети квітів, а портрет маршала Жукова. Чому не Ватутіна, який керував операцією зі звільнення Києва?

Загалом, за даними КМДА, на площі та в парку біля пам’ятника зібралося 35 тисяч киян. Переважно це були студенти та бюджетники.