Зарубіжжя завжди вабило літераторів непереборним сумом ізоляції, затишністю еміграційного «відщепенства», таємним бажанням перевірити суть розставання як метафору маленької смерті. Утім вмирали письменники на чужині якось незграбно, надумано і не дуже літературно.

Про цю виставу стало відомо менше ніж за тиждень до прем’єрного показу, але ті, хто прийшли до театру «Сузір’я» наступного після анонсу ранку, лишилися ні з чим — квитки вже розкупили. Цей спектакль донька Ади Роговцевої, акторка і режисер Катерина Степанкова, планувала поставити ще рік тому, але тоді в сім’ю прийшло горе — помер син і брат Костянтин.