Днями делегація українських письменників повернулася з двадцятиденної подорожі Австрією. Літературна путівка об’єднала таких авторів, як Андрій Курков, Марія Матіос, Любко Дереш і Тетяна Малярчук. Українські письменники провели десятки зустрічей у Берліні, Франкфурті, Кельні, Мюнхені, Лінці, Зальцбурзі, Відні та Граці. Офіційна частина мандрівки припала на австрійське місто Інсбрук, де з 17 по 19 жовтня тривав перший Фестиваль української літератури.
«Це фестиваль, який був орієнтований не лише на українську діаспору, а й на німецькомовну публіку, задля промоції української літератури на німецькомовному ринку», — пояснює співорганізатор фестивалю, голова правління громадської організації «Книжковий простір» Микола Кравченко. Найбільшим показником успішності, зізнались організатори, стало те, що на першу зустріч у рамках фесту прийшло більше людей, аніж їх могла вмістити зала. «Німецькомовні читачі в українській літературі шукають те, чого не можуть знайти у своїй рідній», — аргументує Андрій Курков.
Одним із заходів фесту в Інсбруку стала дискусія... «Ще не вмерла Україна». Другий — «Довга ніч української літератури» — провели вночі у «Будинку літератури на річці Ін». Відомі австрійські критики погодилися стати для учасників заходу гідами у творчість українських авторів, зачитували та аналізували їхні книжки. Андрій Курков вільно володіє німецькою, тож читав самотужки, а ось Марію Матіос у німецькій інтерпретації читала відома акторка Марія Хартман, і на «Солодкій Дарусі» жінки у залі розплакалися. «Слід розуміти, що для них слово «Буковина» несе магічний характер. Багато прихильників цього роману спеціально їдуть в Україну, аби побачити ці місця з книжки. Історія людини на тлі загальної історії завжди знайде свого читача, якщо вона добре написана, якщо вона сильна», — пояснює Андрій Курков.
Попри орієнтир на німецькомовного читача, фестиваль знайшов великий відгук діаспори, про яку Дереш відгукнувся як про найкращу публіку фестивалю: «Діаспора теж насправді дуже потребує свіжих вливань у культуру, вона чекає цього. Спершу «настовбурчує шерсть», а потім розслабляється, коли впізнає свою Україну на подібних заходах. Зараз бачимо, що українці тяжіють до того, аби самоорганізовуватись, особливо молодь активно проявляє себе в цьому. І молодь за кордоном, попри те, що вона обрала залишити Україну, активно цікавиться українською культурою».
Фестиваль української книги в Інсбруку відбудеться знову в 2015 році у значно масштабнішому форматі літературного бієнале.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
