Хто в домі господар...

Чи не найгучнішою темою нинішнього тижня став скромний заклад громадського харчування у Дніпропетровську. Від бозна–скількох йому подібних він вирізняється хіба тим, що відомий як «Варенична» Жені Тимошенко, тобто, доньки ув’язненої лідерки української опозиції. Розташувався заклад у самісінькому центрі Дніпропетровська, щоправда, не на червоній лінії, а в кутку за пам’ятником вождеві світового пролетаріату Володимиру Леніну. Власне, більше нічого особливого.

Наполеонівські плани і українські реалії

Привернув увагу до скромного кафе минулого вівторка заступник голови партії «ВО «Батьківщина» Олександр Турчинов, заявивши, що Євгенія Тимошенко цей заклад громадського харчування втратила. І справді, з’ясувалося, що Апеляційний суд Дніпропетровської області постановив конфіскувати «Вареничну». Ця інформація швидко поширилася в iнтернеті.

У свою чергу, начальник регіонального відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області Ганна Миргородська у коментарі агентству «Укрінформ» пояснила, що рішення апеляційного суду стосується не лише приміщення згаданого кафе, а й інших, розташованих на центральному проспекті Карла Маркса, 65. «Судовий процес у цій справі тягнеться дуже довго, ще з 2001 року. Будівля, про яку йдеться, належала державі, точніше — Міністерству чорної металургії. Тут розташовувався Науково–дослідницький та дослідно–конструкторський інститут автоматизації чорної металургії. Фонд оскаржив договір купівлі–продажу, і суд визнав приватизацію недійсною», — сказала Миргородська.

Прикметно, що ноги в цій справі ростуть і від розгромленої за президентства Леоніда Кучми корпорації «Єдині енергетичні системи України». Більше того, до неї причетний ще й суд, який має тут свій інтерес. Вважай, нова історія будівлі по проспекту Карла Маркса, 65 почалася з кінця 90–х років минулого століття. Саме тоді колишні працівники ЄЕСУ заснували товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародні ділові проекти». Плани тоді мали наполеонівські. Одні назви задуманих бізнес–проектів самі за себе говорять — «Розробка конструкції вітчизняних пульпонасосів і впровадження їх у виробництво гірничозбагачувальних комбінатів України», «Використання потужностей ВАТ «Енергогідромеханізація» на гідротехнічних роботах в Україні», «Створення у Дніпропетровській області комплексів iз виробництва свинини за датською технологією» тощо.

Але втілити серйозні задуми в життя за українських реалій виявилося неможливим. Отож «Міжнародні ділові проекти», зрештою, стали виживати аж до 2011 року винятково за рахунок надання в оренду нежитлових приміщень. Благо, у 2000 році купили частину будівлі, яка належала Науково–дослідницькому та дослідно–конструкторському інституту автоматизації чорної металургії «Чорметмеханізація». Як і всі подібні заклади, цей теж потихеньку помирав. «При купiвлi були дотримані вимоги закону — дозвіл спостережної ради ТОВ на продаж, оцінка вартості, виконана БТІ, повний розрахунок по податках і з кредиторами. Оформили всі відповідні акти звірок, — розповів «УМ» багаторічний керівник «Міжнародних ділових проектів» Леонід Келеберда. — Приміщення потребували капітального ремонту, адже будівлю було зведено ще у 1954 році й відтоді її не ремонтували. Фахівці й узагалі вважали її аварійною. Це підтверджується актом обстеження за завданням обласного управління... юстиції. Природно, виникає запитання: а до чого тут управління юстиції? Все зрозуміли ми тільки пізніше... Тоді ж зосередилися на іншому — відремонтували дах, що сильно протікав, зміцнили фундаменти, поступово відремонтували всі приміщення, вкладаючи в це чималі кошти».

Під судом... покійник

Але вже з 2001 року виник суд. Причому в розумінні не процесуальному, а в, так би мовити, натуральному. Саме тоді, згідно з президентським указом, почали створювати систему господарських судів. Керівників областей зобов’язали підібрати відповідні й гідні приміщення для них. Ось тут у «Міжнародних ділових проектах» і зрозуміли, звідки виник вищезгаданий інтерес iз боку управління юстиції до будівлі по проспекту Карла Маркса, 65. Звісно ж, на цю нерухомість накинув оком Дніпропетровський апеляційний господарський суд. Здавалося б, саме тут ловити нічого навіть суду. І продавець, і покупець — незалежні юридичні особи, власність продана за ціною, вищою за оціночну. Які, мовляв, тут можуть бути питання, оскільки державі ніхто нічим не зобов’язаний? Але у нашій державі можливо все... Питання «знайшлися» у Бабушкінської районної податкової інспекції, яка звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі–продажу частини будівлі по проспекту Карла Маркса, 65. Справа дійшла до Вищого господарського суду України. Зрештою, було досягнуто компромісу. «Міжнародні ділові проекти» надали апеляційному господарському суду в оренду частину приміщень за символічною ціною за квадратний метр. Згодом і ті «копійки», а також вартість споживання тепла та електроенергії, суд перестав сплачувати взагалі. На цілу низку років цей тягар звалився винятково на плечі «Міжнародних ділових проектів».

А на початку 2010 року Президентом України стає Віктор Янукович. Час компромісів минув... У Дніпропетровського апеляційного господарського суду з’явився новий очільник. Певна річ, «донецький». І судові розгляди відновилися вже за так званими нововиявленими обставинами. Щоправда, ці обставини виявилися щонайменше анекдотичними. Адже було звинувачено у несплаті податків ВАТ «Чорметмеханізація», у якого свого часу купили частину будівлі «Міжнародні ділові проекти» і яке... почило в бозі ще у 2005 році. Незважаючи на те, що у справі за 2001 рік є акт звірки між цим ВАТ і податковою адміністрацією, у якому зафіксовано відсутність будь–якого боргу. Отож, як мовиться, подали в суд на «покійника». Зрештою, як і слід було очікувати, придбане «Міжнародними діловими проектами» приміщення опинилося у віданні Фонду державного майна. Бо всі суди поспіхом приймають рішення про недійсність договорів купівлі–продажу, щодо яких дотепер ні в кого жодних питань не виникало і виникнути не могло. Тобто, суто по–більшовицьки відбулася експропріація.

Мимоволі виникає запитання: а до чого тут «Варенична» Жені Тимошенко? Кафе у дніпропетровському напівпідвалі не можна назвати ласим шматочком, які так натхненно прибрала і продовжує прибирати до своїх рук нинішня влада. Тут, швидше, доводиться говорити про чергову демонстрацію власних сили і безкарності. Мовляв, знай, хто у цьому домі господар — ми й до підвалів доберемося. А суди, всім відомо, нині будь–кого з нас можуть звинуватити навіть в убивстві Кеннеді, й нічого потім не доведеш.

Отож експропріації будівлі по проспекту Карла Маркса, 65 сам Бог велів стати ще одним наочним підтвердженням того, що навіть напередодні Вільнюського саміту Євросоюзу українська влада вкрай переконливо демонструє, що одна з визначальних цінностей цивілізованого Старого Світу — верховенство права і торжество закону — не для неї.