Задля того, щоб мати великий урожай, замало його виростити і швидко та з найменшими втратами зібрати, доки налитий зерном колос не почав сипатися. Треба його ще й зберегти. Найбільших втрат колосковим завдають навіть не допотопна техніка, що залишає чимало зерна на землі, і не крадії, а вогонь.

Операторів зернового ринку та власників зерна притискають представники місцевої влади, вважають в Українській зерновій асоціації (УЗА). Доходить навіть до порушення норм Закону «Про зерно та ринок зерна». Зокрема, в регіонах досить активно порушується стаття 18 закону, яка гарантує суб'єктам ринку «право вільно розпоряджатись власними ресурсами зерна та продуктами його переробки, укладати угоди щодо їх продажу, в тому числі й на експорт». У тому ж законі зазначено, що суб'єктам господарювання забороняється встановлювати обмеження щодо переміщення зерна, крім випадків, встановлених законами України. Причому перелік «обмежуючих» випадків не додається, отже, логічно передбачити, що таких обмежень у діючих законах України немає.

Учені підрахували, що річне споживання м'яса на душу населення повинно дорівнювати 83 кілограмам, тобто майже по сім кіло за місяць. Звичайно, зараз собі таку розкіш може дозволити далеко не кожен. Тому за останні десять років українці почали з'їдати м'яса набагато менше — усього по 36 кілограмів. Але владні структури дотримуються думки, що виною тому є не рівень життя населення, а... низька ефективність тваринництва. А щороку, між іншим, на підвищення цієї самої ефективності виділяють чималі кошти з державного бюджету. Наприклад, лише протягом 2001—2003 рокiв на фінансування програми розвитку селекції в тваринництві та птахівництві було виділено майже 123 мільйони гривень (це лише десять відсотків від потреби!). І все-таки за цей період племінне поголів'я ВРХ та свиней зменшилось на 20 відсотків, а коней — на 25 відсотків. Таких висновків дійшли спеціалісти Контрольно-ревізійного управління, провівши перевірку тваринницької галузі.

Шановна редакціє! Звертаюся до вас, як в останню інстанцію. Бо навіть після звернення в суд мені не вдалося добитися правди. Я пенсіонерка, ветеран праці, інвалід, пропрацювала у колгоспі ім. Мічуріна, що в селі Попільня Житомирської області, 42 роки. Уже п'ять років на пенсії, але й досі не можу забрати 2370 гривень, зароблених мною у колгоспі. Відтоді змінилося два голови колгоспу. А зараз узяла наші землі підприємець Олена Драгомирова (вже третій керівник агрогосподарства), обіцяла золоті гори. Майже рік минув, а зрушень не видно. У селі нема де змолоти пшеницю (а був же млин), на господарстві немає води, селянам нема де спарувати корову. Куди лишень не зверталися, та скрізь обман. Просимо, допоможіть розрахуватися із зарплатою, яку нам заборгували. Адже є у селі люди, яким винні по 7-9 тисяч гривень! Для селянина — це величезні суми.