«Химеон, шампанського!»

Новина про те, що у Маріупольському фільмофонді віднайшли українську фонограму популярної комедії, знятої у 1961 році, цього літа була озвучена мало не всіма вітчизняними ЗМІ. Потім повідомили, що фільм покажуть просто неба в перші дні «Молодості». Згодом плани змінилися (серед причин називають «несприятливі погодні умови» та відсутність дозволу від КМДА, яка цього року була серед патронів кінофестивалю). Показ перенесли на 27 жовтня у закрите приміщення — велику залу кінотеатру «Київська Русь», що нараховує майже 1200 місць. На безкоштовний показ усіх бажаючих запрошували ще у неділю вранці по радіо. Попри досить потужну медіа–підтримку захід не отримав належної кількості глядачів. Але з іншого боку, якщо брати до уваги, що знамените сватання Свирида Петровича до Проні Прокопівни можна вільно переглянути в інтернеті, то зала заповнена на дві третини — усе ж успіх.

Нагадаємо, що початково картину знімали українською, і в 1960–х вона була в прокаті, тому коректно називати показ у рамках «Молодості» прем’єрою відреставрованої версії. Коли ж «За двома зайцями» почав набувати шаленої популярності, було вирішено випустити фільм у всесоюзний прокат, після чого і з’явилася російська «озвучка».

Проте відчути різницю між звичною російською «озвучкою» та українською фонограмою, посмакувати зворотами Секлети і на контрасті чистої української та покрученої російської ще раз замислитися про соціальний аспект цієї вічної історії, на жаль, не вдалося. Глухий звук був настільки недосконалим, що інколи зажовувалися цілі фрази. Зала реагувала на дотепи вчасно, адже діалоги з цього фільму ми знаємо напам’ять. В оригінальній версії практично всі герої розмовляють українською, лише «недопанки» (дефініція Секлети) намагаються вставити у звичну їм українську російські чи французькі слова. Рідна мова Голохвостого робить цього підлого героя значно симпатичнішим, а монолог покинутої на сходах церкви Проні чіпляє щирістю.

Із зображенням у «Київській Русі» також були проблеми: місцями надто темне, місцями — нечітке. Невже це і є той відреставрований варіант (реставрація відбувалася на базі Національного центру Довженка, цифрова обробка — на базі New Age Images)? Заступник гендиректора Центру Іван Козленко погоджується, що проблеми зі звуком були, радше, з вини кінотеатру. «У кінотеатрі звук долбі, а у фільмі — стерео, — пояснює. — Його кілька разів намагалися налаштувати. Але очевидно, що фонограму доведеться доробляти». Щодо зображення, то Козленко каже, що представлений негатив — найкращий зі збережених оригіналів: «Цей фільм був інфікований — пліснявою, грибком, тому деякі епізоди такі ушкоджені». За оцінкою Козленка, реставрація фільму разом зі звуком коштує 20—30 тис. євро.

Утім такої якості зображення і звуку достатньо для перегляду на малих екранах, і Центр Довженка уже планує випустити «За двома зайцями» на DVD (до слова, це буде перший диск відреставрованої української класики для продажу).

Київський показ «За двома зайцями», можливо, стане початком всеукраїнського туру: у Центрі Довженка міркують про таку акцію протягом цієї зими. А от на телебаченні картину в україномовній версії навряд чи покажуть: купувати її у правовласника, студії Довженка, немає сенсу, якщо фільм доступний у інтернеті. Принаймні таких переговорів ще не було, додає Іван Козленко.