Забіг «оленів»

Фіналові «Молодості» наче хто наврочив: проблеми з мікрофонами, які то ледь працювали, то віддавали лунким гудінням. Багато з тих, хто виходив на сцену, намагалися розрядити атмосферу жартами. Сергій Тримбач іронічно зауважив, що мікрофони в «Київській Русі» працюють, як за часів Київської Русі. Така дрібничка, як переклад промов міжнародних гостей, також підпсувала враження. Якщо на відкритті гостям з–за кордону пропонували навушники з синхронним перекладом, то в не оснащеній для цього залі «Київської Русі» довелося слухати перекладача не надто професійного.

Першим свій вердикт оголосило журі програми «Молодість — дітям». Суддями в цій номінації були самі діти, від 11 до 15 років, — учні мистецьких закладів не лише з України, а й iз Франції та Німеччини. Головний приз отримала мандрівна історія «Ракета» Кіма Мордаунта (Австралія, Лаос, Таїланд) про хлопця, що вважає себе магнітом невдач. Спеціальних відзнак було дві — «За найкращу історію» — фільм «Клара і таємниця ведмедів» Тобіаса Інайхена (Швейцарія), «За найкраще режисерське рішення» — українська стрічка «Іван Сила» Віктора Андрієнка. До слова, Андрієнка цього вечора можна було сміливо нагороджувати за найдовшу промову — режисер покликав на сцену мало не всю знімальну команду, а говорив майже 20 хвилин.

Судді національного конкурсу надали перевагу документальному кіно, навіть заявили, що деякі художні короткометражки викликали зацікавлення лише через причину їхнього потрапляння в конкурс. Найкращою ж названо документальну стрічку «Повернення» Олександра Ратія, що прослідковує шлях людини, народженої у минулому столітті, яка з невідомих причин повертається у забуте, вже неіснуюче рідне місто. Серед спеціальних відзнак — уже премійована на ОМКФ «Дорога» Максима Ксьонди, документальна сатира «З людського життя. Богема» Ганни Федоряченко та ностальгійна картина «Помин» Ірини Цілик.

Робота міжнародного журі цього року порадувала, суперечки у журналістських колах стосовно проігнорованих картин були, втім, значно менші, ніж, скажімо, минулого року. У студентському конкурсі перемогла польська короткометражка «Матір» Лукаша Остальського. У професійній секції короткого метру, як і очікувалось, «Оленя» взяла французько–китайська «Олійна лампа» Гу Вея — замальовка про роботу фотографа.

Найкращим фільмом повнометражного конкурсу визнали сінгапурську драму «Іло–Іло» Ентоні Чена, про дружбу важкого підлітка та його няні. Ще один курйоз церемонії — напис про «Іло–Іло» як переможця у цій категорії з’явився на екрані за кілька хвилин до того, як було оголошено вердикт журі. Дрібниця, однак інтрига зруйнувалась. Сам режисер (який вже отримав нагороду за цей фільм у Канні та Лондоні) зізнався, що «Молодість» для нього має особливе символічне значення, адже тут він уже двічі брав участь у короткометражному конкурсі.

Врешті оголошення володаря гран–прі приємно здивувало. Вперше за багато років переможцем та володарем сертифіката на 80 тисяч гривень став не повнометражний фільм, а короткометражка, ще й у студентській секції. Картина з Великобританії «Людська маса» Ґабріеля Ґоше зображує діалог безробітного та працівниці служби зайнятості. Безкомпромісна драма хронометражем 15 хвилин має напрочуд добру оповідну структуру, сильну драматургію та влучний месидж.

Закривали фестиваль фільмом ізраїльського режисера Арі Фольмана «Конгрес». Генеральний директор «Молодості» Андрій Халпахчі так пояснив вибір на користь фільму: «Автор не лише «оскарівський» лауреат за анімацію «Вальс з Баширом». Він на сьогодні один iз найбільших новаторів у світовому кіно, бо поєднує у фільмах ігрове, документальне та анімаційне. І ще тому, що це приклад для нас великої європейської копродукції — це той напрям, у якому варто рухатися». Картина заснована на романі–антиутопії Станіслава Лема «Футурологічний конгрес». Історія розгортається у недалекому майбутньому, де хімічні галюциногени заміняють людям реальність та дають можливість жити в ілюзорному достатку, в той час як реальний світ постає крахом цивілізації. Без сумніву — яскрава картина з відчутним режисерським почерком Фольмана, однак втрати, яких зазнала екранізація через стиснутий сюжет роману, не залишились непоміченими.