Діти не винні

25.10.2013
Діти не винні

На сцені талант–шоу «Україна має талант» часто з’являються діти. Декому доводиться плакати — не від щастя. (з сайту stb.ua.)

Упродовж останнього часу мало міняється картинка на екранах вітчизняних каналів: розповідають здебільшого про побутове свавілля, вбивства, зґвалтування, аварії у серіалах та ток–шоу, танцюють–співають у талант–шоу. Велика кількість вітчизняних каналів потребує для своїх чисельних програм багатьох учасників. І бажання «побути у телевізорі», а ще матеріальна зацікавленість наївних та довірливих людей переміщує їх на зйомки. «Мені оплатили проїзд із Херсона до Києва і назад, видали 600 гривень добових, а я посиділа у студії і сказала кілька речень», — розповідає одна з учасниць соціального ток–шоу. Далекі від телебачення провінціали, підписуючи папери з телеканалом про нерозголошення інформації про проект упродовж наступних 2–3 років, не завжди розуміють, що телевізійники готують шоу–програми, які у глядачів викликають позитивні або негативні емоції. І кому випаде жереб бути зацькованим чи висміяним у студії — попередньо знають лише режисери.

Про вбивство, самогубство і психолога, майстра–практика НЛП

В основному, не з позицій ґрунтовного аналізу негативних суспільних явищ, які стають наслідком безвідповідальності і бездіяльності влади, а акцентуючи увагу на «як так можна і що вони зробили?», дійсність показують «Говорить Україна» на каналі «Україна», «Один за всіх» на СТБ, «Стосується кожного» на «Інтері». Перегляд сюжетів викликає запитання: а чи не могли подумати режисери, редактори й продюсери, як людям жити після «сповіді» перед телекамерами?! Хоча перейматися подальшою долею учасників телешоу — не є професійним обов’язком телевізійників. І це мають затямити всі ті, хто збирається отримати свої п’ять хвилин телеслави.

Цього року щонайменше двічі телевізійників прямо чи опосередковано звинуватили в аморальності щодо показу учасників у телепроектах. Обидва випадки — з ефіру телеканалу СТБ, який своєю основною цільовою аудиторією вважає жінок. Перша історія — з ток–шоу «Один за всіх». У травні у студії програми обговорювали жахливий злочин, який скоїла у Горлівці 16–річна Аня Грабовенко. Вона вбила 21–річну подругу Юлю, якій завдала 105 (!) ножових ударів, добивала цеглою, кухонною дошкою і молотком. Усе це відбувалося у присутності 19–річного співмешканця жертви Дмитра і 23–річного батька її дитини Василя. Саме молоді чоловіки після вбивства загорнули знівечене тіло у ковдру і викинули у стічну яму громадського туалету. За їхніми поясненнями, робили це, бо боялися собаки вбивці — ротвейлера — та розправи вже над ними. За рішенням суду, неповнолітня вбивця має відсидіти 12,5 року у в’язниці. Дмитра і Василя виправдали і випустили на волю. Усі ці події обговорювали у студії, де був присутнім Василь Прихватілов. Зрозуміло, у телестудії його засу­джували. Ведучому програми Дмитру Карпачову належать такі слова: «Ти як в очі доньки дивитися будеш? Що ти їй скажеш, коли вона запитає, де її мама, як вона загинула? Вась, що ти скажеш? Можливо, правду: «Я сидів і дивився, як убивають твою маму. Собаки боявся». Через два тижні після того, як програму показали в ефірі, 4 червня Василь Прихватілов повісився на дереві на власному городі...

У цій ситуації ніхто не може однозначно сказати, що саме участь у телепередачі підштовхнула молодого чоловіка до фатального кроку. І в багатьох може виникнути думка: «Так йому й треба». Але, напевно, саме публічний осуд, моральний тиск був краплею, яка стала вирішальною для скоєння суїциду чоловіком, в діях якого суд не побачив криміналу.

Дмитра Карпачова канал СТБ на сайті представляє як психолога, майстра–практика НЛП. Ця абревіатура розшифровується «нейролінгвістичне програмування» і сертифікат про прослуховування курсів НЛП можна отримати за 2500 у.о., прослухавши лекції упродовж двох тижнів (двічі по 7 днів із перервою в 4 місяці). Хоча на каналі кажуть, що у проекті «Один за всіх» Дмитро Карпачов працює не як психолог, а просто як ведучий. До речі, Карпачов також веде проекти «Кохана, ми вбиваємо дітей», «Детектор брехні», «Врятуйте нашу сім’ю», пост–шоу «Доньки–матері» проекту «Вагітна у 16». І наприклад, коли дивишся епізоди проекту «Врятуйте нашу сім’ю», то часто виникає запитання: чи задумуються дорослі, які дають згоду на показ своїх сімейних стосунків, чим обернеться це для їхніх дітей. Чи матимуть змогу батьки вирішити свої проблеми — невідомо. А от до підлітків, якщо їхні однолітки побачать програми, точно будуть присікуватися з глумливими запитаннями–розмовами.

«Калинка»–малинка і депресія дітей

Навіть участь у талант–шоу може стати для дітей психологічною травмою. Бо для картинки проекту «Україна має талант» потрібні дозовані сльози не лише успіху, а й розчарувань та навіть сорому. У п’ятому сезоні ведуча Оксана Марченко до сцени проводжала маленьку дівчинку, яка танцювала танець живота — судді коментували це «смішно». Ще один хлопчик читав гумореску — щоб виграти призовий мільйон гривень і «купити братика», бо «тато каже, що це дорого». Глядачі у залі посміхалися. А от чотирьом 12–річним дівчаткам–танцюристкам не поталанило. Їх, звичайно, назвали красунями і сказали, що вони вміють танцювати, але в результаті — присоромили. Бо танцювали вони у коротких спідницях під мелодію «Калинки» у стилі вакінгу та хіп–хопу. Судді відразу причепилися до «вакінгу». Дівчатка на запитання, що це таке, не відповіли — зашарілися і трохи зніяковіли. Бо, напевно, знали, що стиль більше півстоліття тому зародився у гей–клубах. Хоча танцівник–суддя Влад Яма і редакторсько–режисерська група не могли не знати, що вакінг зараз — танцювальний стиль креативних молодих людей будь–якої орієнтації, які рухаються енергійно. Але на екрані глядач побачив зйомки дівчаток–підлітків значною частиною ззаду та знизу і почув осуд з боку членів журі Слави Фролової та Ігоря Кондратюка. І хоч засу­джували хореографа дитячого колективу, яка робила постановку, і батьків, які невідомо куди дивляться, — перед камерою плакали діти. Крізь сльо­зи одна з дівчаток читала власний вірш про те, як хоче станцювати з улюбленим танцівником Владом Ямою...

Через кілька днів після показу цього епізоду на кількох сайтах міста, звідки танцювальний колектив (не називаємо прізвищ і навіть місто, щоб не травмувати дівчаток знову), з’явилося звернення батьків, у якому вони звинуватили телеканал СТБ у тому, що над їхніми неповнолітніми дітьми глумилися на всю Україну. А згодом і батьки, і керівник танцювального дитячого колективу відмовилися спілкуватися з пресою. Остання на своїй сторінці у соціальній мережі написала, що одна дівчинка залишила колектив, але причина цьому — не участь в «УМТ». Головному режисеру шоу нагадала, що всім суддя — Бог. А ще запевнила: «Якщо нас не зрозуміли з цим номером, ми покажемо десятки інших, фірмових номерів, зі стриманішими мімікою і рухами». Стосовно участі у наступному сезоні телешоу написала: «Все може бути...»

У відгуках під публікаціями про лист обурених батьків є багато думок, зокрема, і про відповідальність батьків і хореографа. Але будь–хто, хто перегляне сюжет, побачить, що дітей спеціально часто знімали зі спини і знизу, коли вони нахилялися. І якби хтось із телевізійників думав про дітей і мораль, а не про рейтинги, цей танець просто не показали б саме так, як це зробили.

Про смаки глядачів і рейтинги

Людей, що вміють мислити логічно, не можуть не обурювати фрази телевізійників на кшталт: «Наповнення телеефіру диктують смаки найнікчемніших представників нашого суспільства, які хочуть у новинах бачити сюжети про вбивства і зґвалтування та до дрібниць­ «обсмоктують» сварки між сусідами у телешоу». По–перше, у навколотелевізійних колах періодично точаться «дебати» про те, чи відповідають рейтинги справжнім показникам перегляду тих чи інших програм. По–друге, навіть російськомовні українці дивилися випуски з іншим наповненням новаторських для кінця 90–х років новин на «1+1». Ще є багато місць по всій Україні, де люди і зараз не мають змоги дивитися більш–менш об’єктивні «5–й канал» та кабельний ТВі, де про український канал «Культура» ніколи не чули. Дійсно, люди дивляться талант–шоу, особливо в невеличких містах і селах, бо навіть на походи у клуб грошей просто бракує, не кажучи вже про кошти на поїздки на концерти в обласні центри чи столицю. Варто згадати, що малоімущі у нас і освічені вчителі, лікарі. Хоч трохи орієнтуючись у навколополітичних процесах в Україні, можна з упевненістю сказати, що телевласникам в Україні вигідніше робити ефір аполітичним, розважальним — це такий зручний спосіб самоцензури в ситуації реального ущемлення свободи слова, набагато зручніше показувати пісні–танці, аніж дражнити владу правдивими сюжетами.

Хоча, звичайно, часто людська натура прагне хоча б на кілька хвилин, годин чи днів увійти у красивий, магічний світ телебачення. Але це «задзеркалля» може бути з неприємними несподіванками. Той–такий канал СТБ уже оголосив про зйомки шостого сезону проекту «Україна має талант». І тому всім, хто хоче спробувати показати себе у телеефірі, варто пам’ятати, що часом когось на сцені цього шоу показують і не у найкращому світлі.

  • Сашко Лірник: Казку пропускаю через себе...

    Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>

  • Розкадровані мандри

    Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>

  • Сміятися з леді-боса

    Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>

  • «За мною там Непал, Гімалаї сумують»

    Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>

  • У новинах немає змоги «погратися»

    Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>

  • Провокатори з мікрофонами

    У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>