Земля ва–БАНК

Учора в агенції «Українські новини» представники парламенту, виконавчої влади та експерти зібралися за «круглим» столом, щоб обговорити питання «Державний земельний банк: за чи проти». Ця тема останнім часом викликає гострі дискусії в суспільстві, адже створення нового гравця на земельному ринку не всім до вподоби. Мовляв, це великий ризик позбутися єдиного, що ще стовідсотково належить українцям — землі–годувальниці.

«Законопроектом № 2181а щодо збільшення активності на ринку Земельного банку, по суті, пропонується, щоб сьогодні на ринку був один монопольний учасник, який поза межами мораторію на продаж землі ставав на цьому ринку потенційним рейдером щодо всіх інших учасників, — вважає народний депутат, перший заступник голови парламентського Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Тарас Кутовий. — Відтак ми підходимо до того, що мораторій буде скасовано, але тільки для одного учасника ринку. На нашу думку, все виглядатиме так: грошей, щоб забезпечити фінансову діяльність цього банку, немає. Тому в статутний фонд Земельного банку буде передано 10 мільйонів гектарів землі під подальше фінансування фермерських та інших сільгосппідприємств. Аграрії візьмуть пільгові кредити, а потім не зможуть їх віддати. Але ж гроші, які залучать — китайські, азійські чи якісь інші — треба буде повертати. Тоді інвестор вимагатиме: давайте заставу — землю. За законом начебто все правильно. Та вже ані землі, ані грошей у нас не буде».

Народний депутат Ігор Сабій підтримує свого колегу: «Цей законопроект є спробою зруйнувати мораторій на продаж землі раніше 2016 року обхідним шляхом. Бо фактично після цього відбуватиметься дерибан земель. Які гроші залучатиме цей банк? Або доведеться друкувати гривню і відповідно матимемо інфляцію, або це будуть зовнішні запозичення, які треба буде чимось підтвердити. І це, як неважко здогадатися, буде земля. Найбільша небезпека, що українські чорноземи без війни і єдиного пострілу можуть перейти до іноземного власника».

Голова правління Державного земельного банку Світлана Скосирська заперечує можливість монопольного становища очолюваної нею установи на ринку. Мовляв, навпаки, поява Земельного банку стимулюватиме інші фінустанови: «будемо наші програми просувати через інші банки, будемо стимулювати їх до кредитування, давати їм десь ресурси, десь гарантії, брати на себе частину ризиків». «Одна із цілей створення банку — це ефективне управління державними землями, — каже пані Світлана. — Але не передбачається ні приватизація цих земель, ні продаж. Ми маємо намір акумулювати гроші від оренди земель та інших банків. І за рахунок цих коштів кредитувати малий і середній бізнес. Це невеликі кредити — розміром до 2 мільйонів гривень під 12% річних. Зараз, нагадаю, аграріїв кредитують під 20—25 відсотків. Ми плануємо, що якщо не за рік–два, то за 5 років потреба в кредитуванні сільського господарства в нашій країні буде повністю покрита». Якщо мета банку така благородна, то чому ж такий спротив? «Розвиток Земельного банку не вигідний тому, — пояснює Світлана Скосирська, — хто сьогодні обробляє землю і нічого за це не платить. А якщо й платить, то в неофіційні «кишені».