Малі відсотки для великої води

Днями міністр фінансів Юрій Колобов підписав державну гарантію уряду, відповідно до якої «Ощадбанк» профінансує на 1,5 млрд. гривень будівництво першої черги Дністровської ГАЕС. Нагадаємо: ця станція є однією з найбільших у Європі. Три гідроагрегати станції мають запрацювати у 2015 році, всього ж енергетичний комплекс складається із семи агрегатів і має проектну потужність 2 268 МВт у генераторному режимі та 2 947 — у насосному. Будівництво ГАЕС розпочалося у 1986 році, а перший пусковий комплекс у складі першого гідроагрегату ввели в промислову експлуатацію в 2010 році.

Модернізації без кредитів не буває

Особливістю механізму держгарантій є те, що ефективна ставка цього кредиту має бути на рівні облікової ставки НБУ + 2% на термін до десяти років. Нині облікова ставка становить 6,5%, а упродовж нинішнього року вона двічі знижувалася. Іншими словами, вартість кредиту становитиме 8,5% річних. Навіть на перший погляд помітно, що цифра зовсім не велика.

На думку колишнього голови правління «Укрсоцбанку», а нині керівника фінансового департаменту групи «ВЕТЕК» Бориса Тимонькіна, запропонований урядом механізм передусім підходить державним банкам. За його словами, «Укрсоцбанк» без гарантії кредитував під 18—23% і був готовий кредитувати під держ­га­­рантію лише на рівні 15%. Тобто, фінансування нинішніх держпроектів обходиться практично вдвічі дешевше.

Кредитування під держ­гарантії, на думку експертів, дозволяє розірвати зачароване коло проблем взаємодії між економікою та фінустановами у нашій державі. Так, представники бізнес–кіл відзначають, що висока вартість кредитів стримує активізацію економічної діяльності, а недостатня глобальна економічна кон’юнктура обмежує притік іноземних інвестицій. У свою чергу, банкіри кивають на високі ризики кредитування: «якісних» позичальників у нашій країні є зовсім небагато. «Затиснуті» цими обставинами українські підприємці утримуються від модернізації та розширення виробництва, а це негативно відображається на показниках зайнятості та відрахувань у державний бюджет.

«Економіка України знаходиться у складній ситуації з елементами рецесії, — ще влітку зазначав керівник «УСПП» Анатолій Кінах. — Проблеми розвитку підсилює брак ресурсів. Важко забезпечити доступ до банківських коштів, якщо середня річна ставка кредиту перевищує 20%». Консервація зусиль із модернізації несла загрозу відставання України від країн–сусідів у середній і особливо у довготерміновій перспективі. Аби змінити ситуацію, у програмі розвитку економіки на 2013—2014 роки допускалося залучення коштів під держгарантії.

Головне не скільки, а для чого

При цьому виникає одне закономірне запитання: чи впорається Україна з такими борговими навантаженнями? Як відомо, відповідно до Закону про бюджет на 2013 рік, передбачено можливість надання держгарантій на суму до 50 млрд. гривень. Торік, нагадаємо, верхня межа становила 79,6 млрд. грн. При цьому капітальні інвестиції в Україну становили 103,3 млрд. гривень, що на 14,6% менше, ніж за відповідний період минулого року. При цьому головне падіння зафіксоване у другому кварталі, а у першому ми навіть отримали тривідсоткове зростання. За даними ж Нацбанку, загальний обсяг кредитів у січні–вересні зріс тільки на 6,1%. Середньозважена ставка кредитів у нацвалюті знизилася за цей період із 17,5 до 15,2%.

Сьогодні, коли ми говоримо про кредити під держгарантії, часто чуємо, що Україна не може дозволити собі жити у борг, тим паче, що цей борг зростає. Втім до критичної точки ще дуже далеко. Маастріхтська угода, яка є орієнтиром для України, визначає безпечний рівень держборгу. Це 60% від ВВП. До початку 2013 року ця цифра у нас становила 36,6%: прямого боргу — 28,3%, гарантованого — 8,3%. Середній європейський показник, для прикладу, — 6%. При цьо­му більший борг, ніж Україна, мають такі країни, як Іспанія, Ірландія, Португалія, Латвія.

Сама цифра, як вважають економісти, ризиків не становить. Натомість зона ризику, на їхню думку, — це неефективне використання цих кредитів. У такому випадку позички призводять до зростання держборгу і боргового навантаження на бюджет від відчутного позитивного впливу на економіку. Втім, на банки, які видаватимуть такі кредити, лягає завдання контролювати його цільове використання. І банки у цьому кровно зацікавлені.

«Випуск держгарантій не приведе до суттєвого зниження відсоткових ставок, проте може привернути увагу банків до фінансування складних інвестиційних проектів», — вважає заступник голови правління банку «ПУМБ» Олексій Волчков.

«Якщо всі проекти фінансуватиме Нацбанк, то вартість позик становитиме 10—12% з урахуванням маржі банків. Якщо ж банки фінансуватимуть їх зі своїх ресурсів, то завдяки зменшенню ризиків ставка становитиме 18—21%», — каже голова правління «Індустріалбанку» Леонід Гребинський.

Назагал же в ситуації, яка нині склалася в економіці України, не існує важливішого завдання, ніж прискорена модернізація виробничої і соціальної інфраструктури. Й кредити під держгарантії дозволяють вирішити його ефективно й у стислі терміни.