«Навантаження — найкраща пігулка від хвороб»

Смерть школярів на уроках фізкультури — трагічне явище останніх років. Юні життя, які раптово обриваються під час виконання звичайних фізичних вправ, — як зупинити цю тривожну тенденцію? Батьки, які поспішливо звинувачують директорів шкіл і фізруків, часом самі мимоволі запускають механізм трагедії. Адже, будьмо відвертими: чимало хто, приводячи своїх дітлахів на медогляд напередодні навчального року, воліє радше просто заплатити за «потрібну» довідку, аніж з допомогою ретельних обстежень у фахівців пересвідчитись, що дитина таки здорова. Адже саме мед­огляд, наголошують лікарі, визначає для кожної дитини «свою» групу для занять фізкультурою, а відповідно — і рівень навантажень, які дитина отримуватиме на цих уроках.

Відтепер кожен школяр перед початком навчального року має обов’язково пройти пробу Руф’є. Цей нескладний медичний тест оцінює швидкість відновлення пульсу після фізичних навантажень. Та чи досить лише однієї проби, аби зважено оцінити рівень фізичного розвитку дитини? Головний санолог («синологія» — наука про здоров’я) МОЗ України, професор Геннадій Опанасенко переконаний: проба Руф’є не є панацеєю, оскільки не враховує багатьох­ нюансів. «Не можна порiвнювати пульс першокласника і семикласника, — логічно зауважує пан Геннадій. — Визначаючи індекс Руф’є, ми не враховуємо вікових особливостей дитини. Перш за все, слід звертати увагу на швидкість відновлення ритму пульсу, а не на його частоту. Крім того, таку пробу слід проводити щороку в поліклініці, під наглядом лікаря та щоразу після того, коли дитина перехворіє. Лише тоді можна говорити про її об’єктивність».

Кожне наступне покоління стає дедалі слабкішим, тривожно констатує головний український санолог: «Майже половина дітей в Україні має низький показник резервів організму. І якщо так триватиме й надалі — не бачити нам щасливого майбутнього».

Головний лікар НДІ кардіохірургії ім. Амосова Сергій Сіромаха стверджує: щороку в нашій країні народжується близько 5 тисяч малюків iз вадами серця. На щастя, більшість із них, підрісши, можуть вести активне життя, адже сучасний рівень діагностики дозволяє завважити такі вади на ранніх стадіях. «Майбутнє — за профілактичною медициною. Виявлення порушень в організмі дитини ще у період вагітності є оптимальним варіантом для лікування більшості недуг», — переконаний він.

Медики певні: смертностi дітей на уроках фізичної культури можна легко уникнути, якщо провести якісну та своєчасну діагностику. Відтак уряд починає запроваджувати нові програми діагностування школярів. Зокрема, розглядають можливість ефективної співпраці з приватними медичними центрами. Засновник одного з таких закладів, який спеціалізується на кінезотерапії (лікуванні через рух), Сергій Боровський також не до кінця довіряє пробі Руф’є, оскільки, каже він, цей тест зосереджується лише на серцево–судинній системі, але не бере до уваги нервову, м’язову та лімфатичну системи. Однак, погоджується лікар, і такі кроки держави є прогресом у діагностуванні здоров’я школярів: «Ми готові співпрацювати з державними закладами, урядом, проводити діагностику у своїх центрах, розробляти комплексні програми для розвитку дітей, які б стосувалися всіх систем організму. Всі чомусь бояться слова «навантаження». Але насправді це — найкраща пігулка від хвороб. Просто потрібно правильно підібрати рівень цього навантаження — індивідуально для кожного. Фізична культура необхідна для дітей, і ми готові сприяти розвитку цієї культури. Але для цього маємо бути впевненими, що вона не призведе до деградації нашого молодого покоління, не зробить дітей, у кращому випадку, інвалідами».

Торік у Дніпровському районі столиці почала діяти експериментальна програма «Ваше здоров’я — у ваших руках», у рамках якої було обстежено понад 9 тисяч школярів, визначено рівень їхніх фізичних можливостей. За словами начальника управління охорони здоров’я Дніпровської РДА м. Києва Даніеля Карабаєва, лише 20% обстежених були повністю здоровими. «Усі інші мають вади початкового та середнього ступеня складності, — зауважує він. — Ми запровадили цей проект не для статистики. Тривала активна індивідуальна робота з батьками, викладачами, лікарями, залучалися приватні центри. Лише у такій згуртованості можливий результат».