Директор Інституту зовнішньої політики ДA МЗС України Григорій Перепелиця.
— Григорію Миколайовичу, як пояснити той факт, що через три роки після підписання харківських угод з усіма відповідними наслідками та через рік після прийняття закону про регіональні мови Президент Янукович перевів погляд з Росії на Європу? Які мотиви стоять за цією політичною доцільністю?
— Питання в тому, що Віктор Янукович і правляча Партія регіонів не отримала тих дивідендів, які вони очікували від Путіна за проросійський курс — підписання харківських угод, пролонгацію перебування Чорноморського флоту на території України тощо. Таким чином, теза — «суверенітет України з обмін на економічні преференції» — не спрацювала. Просто Володимир Путін зовсім не збирався купувати український суверенітет за дешевий газ чи за преференції на російському ринку для українських олігархів. Він вважає нас частиною Росії і заявляє: «Ми єдиний народ, і тому повинні жити в одній державі — Російській».
— Чи наближає асоціація з ЄС членство України в Євросоюзі?
— Підписання Угоди про асоціацію не дає гарантії і не передбачає членства в ЄС. Проте економічно й політично, звісно, вона наближає до членства. Ми таким чином будемо наближатися до вимог членства в Євросоюзі.
— Що конкретно отримає і втратить Україна від Угоди про асоціацію з ЄС?
— Ми маємо розуміти, що Угода про асоціацію і Угода про поглиблення зони вільної торгівлі не принесе якихось тактичних переваг для України. Тому що це стратегічна Угода, яка передбачає глибоку інтеграцію України в економічний простір Європи. Відтак наслідки матимуть велике стратегічне значення для України. Оскільки ця Угода спрямована на докорінну, структурну перебудову економіки України. Вона створить необхідні рамки для таких економічних трансформацій, коли Україна буде змушена займатися економічними реформами. В противному випадку, вона не зможе скористатися тими перевагами, які дають угоди про ЗВТ й асоціацію.
До цього часу українська економіка не реформована. Фактично Україна 20 років експлуатувала стару радянську економіку, ту структуру, яка була закладена ще в часи Радянського Союзу і зорієнтована на єдиний народногосподарський комплекс СРСР. Саме цим і визначаються економічні інтереси України щодо відносин з Росією, тому що там залишилися підприємства, які мають дуже тісні кооперативні зв’язки з Україною, і українські підприємства мають кооперативні зв’язки в галузі виробництва з російськими підприємствами. Окрім того, продукція, яку випускали підприємства в Україні, була зорієнтована на радянський, а зараз на російський ринок. І цим обумовлюється економічна залежність і прив’язка України до Росії. Окрім того, якісно ця економіка була енергоємною, тому що енергоресурсів у Радянському Союзі було достатньо, і відтак зі збереженням ніхто не рахувався. І сьогодні наша енергетична залежність від Росії зумовлюється енергоємністю тієї радянської економіки, фрагменти якої залишилися на території України.
А якщо ми підписуємо Угоду про асоціацію з ЄС, ми змушені будемо оновлювати нашу економіку, проводити структурну перебудову на новій технологічній базі, тому що теперішня технологічна база — морально застаріла і технічно зношена, відтак продовження її експлуатації робитиме українські товари все менше і менше конкурентоздатними не тільки на світовому, а й на російському ринку.
І навіть якщо ми гіпотетично, не дай Боже, вступимо у Митний союз, наші товари будуть уже неконкурентоздатними у порівнянні з білоруськими і російськими товарами. Таким чином, санкції матимуть уже не тільки політичний контекст, а суто економічний через невідповідність українських товарів стандартам не тільки Європейського Союзу, а й Росії, тому що Росія сьогодні теж підвищує вимоги до якості товарної продукції.
Отже, Угода з ЄС необхідна Україні для нового технологічного курсу, оновлення економічної бази на нових технологіях. Якщо нам вдасться підписати цю Угоду і ратифікувати її, то ми потрапляємо у спільний простір, де буде технологічне оновлення технологічної бази, тому що криза, яку переживає Європейський Союз, приведе до того, що ЄС буде запроваджувати базисні новації для того, щоб вийти з кризи і далі економічно розвиватися. Відтак якщо ми підписуємо цю Угоду, то в середньо терміновій перспективі потряпляємо з тими базовими новаціями, які запроваджує Європейський Союз. І це дасть нам змогу отримати інвестиції в українську економіку не тільки фінансові, а й технологічні. В цьому полягає величезна перевага цієї Угоди. Вона закладає власне компоненти нової економіки в Україну.
— Після імовірного підписання Угоди про асоціацію її ще мають ратифікувати всі країни Євросоюзу. Чи не буде тут перешкод для України?
— Звісно, що перешкоди будуть. Тому що сьогодні тільки 20 країн–членів ЄС одностайно підтримують підписання угод про асоціацію і ЗВТ. Три країни, які поки що мають досить критичне ставлення, — це Німеччина, Данія і Нідерланди. Проте я маю надію, що все–таки пані Меркель у кінцевому рахунку схилиться до підписання Угоди про асоціацію, але за умови, коли буде вирішено питання Тимошенко.
— Які зовнішньополітичні завдання будуть актуальними для України після Вільнюського саміту, якщо він буде вдалим?
— Перед Україною постануть дуже важливі питання з проведенням реальних економічних реформ. Це буде найбільше завдання. Підписання Угоди — це не тільки вільний ринок, це ще й вимоги до стандартів виготовлення і якості нашої продукції. І це дуже складне завдання, тому що на сьогоднішній день наша продукція на внутрішньому є переважно неякісною, і ми як споживачі це бачимо. Угода про зону вільної торгівлі змусить піднімати якість товарів наших виробників не тільки для експорту, а й для внутрішнього ринку, тому що тут теж складеться конкуренція між, скажімо, якісними європейськими товарами і неякісними українськими. Тому головне завдання полягатиме у проведенні внутрішніх політичних і економічних реформ. Угода про асоціацію буде дуже потужним зовнішнім стимулом для цього. І якщо нам це вдасться зробити, то ми посилимо свої позиції у відносинах з РФ і з Митним союзом, — перш за все на підставі більшої конкурентоздатності наших товарів на російському ринку. А Росія так чи інакше буде змушена з нами торгувати. Тому що не тільки ми експортуємо товари в Росію, а й Росія також має досить великий ринок в Україні.
— У разі підписання Угоди про асоціацію деякі експерти вбачають в Україні роль буфера між Заходом і Росією. Яка ваша точка зору на розширення Європи у рамках «Східного партнерства»? За яким сценарієм розвиватиметься щодо ЄС місія України?
— Україна вже зараз відіграє роль буфера між Європою і Росією, так що їй не варто приписувати те, що вона може отримати у майбутньому з підписанням Угоди про асоціацію. Скоріше, навпаки, підписання Угоди — це шлях виходу з цієї буферної зони. Тому що Угода про асоціацію передбачає певний міграційний процес з Європою, зокрема Євросоюзом.
Для ЄС Україна — це в економічному плані великий ринок для товарів, для інвестицій з боку Європейського Союзу. Україна також володіє великим потенціалом трудових ресурсів, частина яких уже працює на Європу в особі наших заробітчан у різних країнах ЄС. Україна є однозначно цікавою для Євросоюзу, вона значно розширює як економічну, так і геополітичну вагу ЄС. Україна кардинально змінює власне співвідношення географічного положення і певний баланс між Євросоюзом та Росією на користь ЄС.
— Ще не так давно наша інтеграція на захід називалася не просто «євро–», а «євроатлантична». Однак після приходу нової влади мета вступити до НАТО відпала. Чи відповідає національним інтересам України її позаблоковий статус щодо НАТО? Чи не варто знову поновити вступ до Альянсу серед пріоритетів Києва?
— Якщо ми говоримо про питання безпеки і зміцнення її обороноздатності, то звичайно, не відповідає. Україні варто вступити в НАТО, але зараз вона вже втратила це вікно можливостей у 2008 році на Бухарестському саміті. Тому тут треба розводити питання: в цій ситуації, звичайно, доцільно вступати, але поки такого вікна можливостей для України не відкрито.
Перепелиця Григорій Миколайович
Директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії МЗС України, професор кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Київського інституту міжнародних відносин КНУ ім. Шевченка.
Доктор політичних наук (1996), кандидат філософських наук (1990).
Народився 13 серпня 1953 р. в селі Зайці Котелевського району Полтавської області.
Закінчив Київське вище військово–морське училище, Військово–політичну академію ім. Леніна в Москві.
Служив на Тихоокеанському флоті. Із 1984 р. — на викладацькій роботі в Києві.
Стажувався у США (1994). Працював в аналітичних групах Генштабу ЗС України, був заступником директора Національного інституту стратегічних досліджень.
Як відпускатимуть Юлю
Схоже, Київ і Брюссель підходять до компромісу в питанні способу вирішення «проблеми Тимошенко», що є однією з останніх перепон на шляху до асоціації з ЄС. Позавчора на засіданні комітету Європарламенту з міжнародних справ члени місії в Україні Пет Кокс і Александр Кваснєвський представили можливі сценарії. Один із них розсекретив у своєму блозі євродепутат від Польщі Марек Сівєц.
Сівєц описує пропозицію, що надійшла від офіційного Києва, як «і вовки ситі, і вівці цілі». За його даними, Президент Янукович має намір помилувати Юлію Тимошенко без зміни законодавчої бази. Помилування буде «частковим» — воно скоротить термін тюремного ув’язнення Тимошенко наполовину. Урізання семирічного строку до трьох iз половиною років дозволить Леді Ю звернутися до суду з проханням про умовно–дострокове звільнення, адже вона вже відбула в ув’язненні більше половини «переполовиненого» цього строку. Тим часом звільнення пані Тимошенко не зніме інші пункти вироку Печерського суду в «газовій» справі — штраф у розмірі 1,5 млрд. грн. й заборону обіймати керівні посади протягом трьох років. Імовірно, виїзд Тимошенко на лікування оформлять як «тимчасовий», і влада зробить вигляд, що екс–Прем’єр буде зобов’язана заплатити штраф не тепер, а пізніше. Її відмова від виплати разом із незнятою судимістю буде додатковою гарантією неучасті Тимошенко в президентських виборах 2015 року.
При цьому механізм умовно–дострокового звільнення Юлії Тимошенко вимагає окремого рішення районного суду. Таким чином, у відповідності до цього варіанту, проговореного між Президентом і місією Кокса–Кваснєвського, Янукович не порушить свої багаторазові заяви про те, що долю Леді Ю зможе полегшити не особисто він, а лише судова гілка влади.
Водночас Президент Віктор Янукович, перебуваючи вчора в Донецьку, наголосив на своєму намірі залучити до розв’язання «проблеми Тимошенко» і Верховну Раду. «Сьогодні в Україні немає закону, який би дозволив Тимошенко виїхати закордон. Як тільки це питання в парламенті буде вирішено і в мене на стіл ляже цей закон, тоді буде питання до Президента. Природно, якщо парламент прийме цей закон, я його підпишу», — сказав Янукович журналістам. За його словами, «зараз політичними силами, які представлені в парламенті, підготовлений законопроект, який дозволить розв’язати це завдання».
Навіть зважаючи на демографічну катастрофу, виїзд мільйонів українців за кордон і потребу інтеграції нашої діаспори, прийняти легалізацію множинного громадянства, не можна було підтримувати цей законопроєкт у такому вигляді. >>
Унаслідок вибуху в ранці 17 грудня в Москві загинули генерал-лейтенант Ігор Кіріллов та його помічник. Напередодні СБУ заочно повідомила генералу про підозру. >>
Голова Служби безпеки України генерал-лейтенант Василь Малюк запевнив, що СБУ рішуче розбереться з діяльністю політиків-колаборантів. >>
Рада Європейського Союзу в понеділок, 16 грудня, ухвалила 15-й пакет економічних та індивідуальних обмежувальних заходів проти Росії, у який увійшли 54 людини та 30 організацій. >>
У Сирії після падіння режиму експрезидента Башара Асада почалося «полювання» за статками його родини, які та накопичувала десятиліттями. >>
До 15 років увʼязнення в Україні заочно засудили голову Держдуми рф Вʼячеслава Володіна. Його визнали винним у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України. >>
