Не лише для домогосподарок

Фосфати забруднюють воду і спричиняють алергії

Ольга ЦИГУЛЬОВА,
координатор тематичного напряму з хімічної безпеки Всеукраїнської екологічної громадської організації «МАМА–86»:

— В Україні проблему забруднення довкілля пральними порошками, що містять фосфати, вперше порушили ще у 2008 році, коли до ВР України було подано законопроект про заборону відповідних мийних засобів. Але депутати його не підтримали.

Ще через 2 роки, у 2010–му, Верховна Рада нарешті прийняла постанову про розробку Загальнодержавної програми щодо зменшення та поступового припинення використання на території України мийних засобів на основі фосфатів. Її проект Кабмін мав подати на розгляд парламенту до 1 травня 2011 року. На жаль, на визначену дату не було напрацьовано цей документ. Напевно, як і в будь–якому іншому великому бізнесі, йдеться про лобіювання інтересів виробників: як «фосфатників», так і їхніх конкурентів — виробників порошків без фосфатів.

Водночас на виконання доручення Кабінету Міністрів від 9 липня 2010 року Мінпромполітики замовило розробку проекту концепції Загальнодержавної програми малофосфатних синтетичних мийних засобів (СМЗ). А у жовтні 2011–го Мінприроди України ініціювало розробку та подання до Верховної Ради законопроекту про заборону ввезення в Україну побутових мийних засобів на основі фосфатів. Але цю роботу не було завершено. І, нарешті, 31 серпня минулого року на сайті Мінекономрозвитку України було вперше оприлюднено проект Закону України «Про державне регулювання синтетичних мийних засобів та товарів побутової хімії», який було погоджено Кабміном минулого тижня.

«МАМА–86» з 2012 року проводить щорічні «Тижні екологічного споживача». Перший з них пройшов під гаслом «Українцям — екологічно чисте прання». Ми пояснювали людям, чому важливо менше використовувати пральних порошків iз високим вмістом не тільки фосфатів, а й поверхневоактивних речовин (ПАР). Більшість пральних порошків, які продаються в Україні, містять ці речовини у великій кількості. Контактуючи зі шкірою, фосфати і ПАР, які повністю практично неможливо виполоскати з речей, спричиняють дерматити та інші алергійні реакції. Потрапляючи у кров, вони змінюють відсотковий склад гемоглобіну, білка, а також щільність і структуру сироватки крові. Через це, в свою чергу, порушується робота внутрішніх органів, загострюються хронічні захворювання та з’являються нові. Крім того, потрапляючи у водойми через стічні води, фосфати запускають процес цвітіння водоростей, які чинять згубний вплив на флору і фауну, перешкоджають диханню риб і сприяють їхньому замору.

Через негативний вплив фосфатів водні очисні станції не в змозі доочищати до нормального стану питну воду. За словами спеціалістів, раніше доводилося мати справу із 8 мг фосфатів на літр води, зараз на станцію аерації приходить вода з вмістом фосфатів — 25–27 мг на літр. Різко збільшилися показники після 2002 року, коли в країнах ЄС прийняли постанову про заборону та обмеження вмісту фосфатів у пральних порошках. Зрозуміло: там заборонені товари побутової хімії почали везти на ринок у країни, де заборони не існувало, зокрема в Україну.

Враховуючиактуальність тарезонансність питання переходу до використання малофосфатних та безфосфатних СМЗ в Україні, інформаційну та ло­бістську кампанії, плани держави наблизити національні нормативи до нормативів  Європейського Союзу (у країнах ЄС діє Директива  UWWTD–91/271; Регламент REACH; Регламент ЄС № 259/2012 «Про мийні засоби», яким з 2013 року встановлені жорсткі вимоги щодо припинення надходження на ринок ЄС фосфатних пральних порошків та мийних засобів для побутових посудомийних машин), сподіваємося, що Верховна Рада  ухвалить законопроект «Про особливості державного регулювання синтетичних мийних засобів та товарів побутової хімії».

«Проблему замкнутого кола здатна розірвати заборона фосфатів у пральних порошках»

Ніна КІЛЬДІЙ,
керівник відділу тестувань Центру експертиз «Тест»:

— Я вважаю, що законопроект усе ж таки буде ухвалений. Оскільки більшість розвинених країн відмовилась від фосфатів, то для України — це питання часу. Тим більше, що ініціатори законопроекту («Київводоканал»), за їх словами, розсилали провідним виробникам пральних порошків звернення з проханням не знущатися над екологією України й отримали позитивні відгуки. А якщо не буде сильного спротиву з боку виробників, то законопрект буде прийнятий. Хоча в Україні є певний ризик того, що «правильні» і важливі закони чи нормативні документи не завжди приймають або починають доопрацьовувати до абсурдних варіантів.­

Варто відзначити, що пральні порошки — не єдине джерело фосфатів. Фосфати (певну кількість) несуть також просто комунальні стоки (без стоків від прання), а також сільське господарство, оскільки фосфати — це також і добрива. Але зменшити кількість фосфатів саме через заборону їх у миючих засобах реально. Також реально відмовитись чи зменшити кількість фосфатів–добрив (це буде наступним кроком). До речі, в інших країнах світу були намагання не забороняти фосфати у миючих засобах, а впровадити нові технології очищення стоків; і такий підхід виявився занадто дорогим, навіть для США та ЄС.

Із фосфатами пов’язують проблему евтрофікації водойм — заростання їх водоростями. Втім, фосфати — не єдині винуватці цієї проблеми, не меншої шкоди завдають нітрати — добрива, які активно застосовують у сільському господарстві. Фосфор i азот — два біогенні елементи, яки сприяють активному росту. Прямий негативний вплив на водойми (їх заростання і перетворення на болото, вимирання риби) — це одна проблема. Друга — це проблема якості питної води, оскільки водозабiр водоканалами здійснюється з поверхневих водойм (річок). Тобто чим брудніша вода в річці, тим складніше з неї зробити чисту питну воду і тим гіршою та дорожчою буде у нас питна вода. Є ще третя проблема, яка тісно пов’язана з обома названими. Це проблема очищення стічних вод (комунальних стоків). Існуюча в Україні аеробна система очистки води не може нормально працювати при значній кількості фосфатів у стоках. У результаті ми маємо, по суті, недоочищені стоки, які скидають знову ж таки у річки. Проблема фосфатів — це проблема замкнутого кола, розірвати яке можна шляхом заборони фосфатів, для початку в миючих засобах і пральних порошках.

Альтернативою фосфатам на сьогоднi вважають цеоліти, хоча вони теж не без недоліків. Але, на мій погляд, дійсно, iз двох бiд варто вибрати меншу. Також варто вирішувати проблему перевіреним і більш дешевим шляхом, спираючись на досвід інших країн. Ще один плюс заборони фосфатів — це стимулювання науки до пошуку більш вдалої (ніж цеоліти) альтернати для фосфатів. В Україні — навряд чи, але в ЄС — напевне.

Якщо уважно придивитись до відомих брендів пральних порошків, то частина з них уже перейшла на цеоліти. На жаль, ми тестували пральні порошки давно, і тоді вони були з фосфатами. Тому не можу сказати, чи змінилась їх пральна здатність чи ні з переходом на цеоліти. Але сподіваюсь, що ми це перевіримо, а також на те, що упаковки з написом «безфосфатні порошки», які зараз реалізують в Україні, дійсно не містять фосфатів. Адже приховування інгредієнтів товарів в Україні — це вже четверта проблема фосфатів.