Піти на чотири літери

16.10.2013
Піти на чотири літери

Українськi рядовi служитимуть Батькiвщинi за «натовськими» стандартами. (з сайта svoboda.org.)

Нинішнє українсько–російське протистояння, яке вже давно не називають торговельним, несподівано активізувало використання, здавалося б, трохи призабутої у нас абревіатури — НАТО. В останніх ньюсах віп–коментаторів наших європейських прагнень — ті ж самі нотки. «Як би Україна себе не повела, навіть якщо вона у НАТО вступить, усе одно ми змушені будемо шукати з нею відносин», — оптимістично заявив днями білоруський президент Олександр Лукашенко. Причому виникає враження, що слово «навіть» він вживає лише для пом’якшення фрази.

З ярликами і без

Про НАТО як важiль у наших зовнішньополітичних взаєминах Україна вже говорить практично без жодної зайвої дипломатії, до того ж майже офіційними устами. «Агресивна політика Росії щодо України дасть нашим опонентам хороші доводи і на користь НАТО», — заявила іноземній пресі депутат від фракції Партії регіонів Олена Бондаренко. «Може виникнути з боку опозиції небезпечна для України тема про перегляд позаблокового статусу. Наші опоненти точно не вирізняються витримкою та відповідальністю, — нардеп продовжувала лякати російську публіку. — Виникне й питання базування в Севастополі флоту недружньої для України держави».

Наразі очевидно: привид Альянсу має змусити офіційну Москву до миру. Тобто переконати Росію відмовитися від активної протидії європейському марш–кидку України. Або й навіть вплинути на глибинні процеси, які й, власне кажучи, спричинили цей марш–кидок. Утім не факт, що українське керівництво захоче обмежитися тільки використанням стереотипу Альянсу, який, до речі, воно саме й створило. За інших, щоправда, політичних умов.

Про роль та місце цієї структури в українських реаліях говорили на конференції «НАТО у глобальному безпековому середовищі», яка днями відбулася у приміщенні Львівського університету за підтримки центру інформаційних досліджень «Меридіан». «Хоча Україна сьогодні не прагне до участі в Альянсі, члени–країни НАТО домовилися, що продовжуватимуть той самий інтенсивний рівень тактичної співпраці з Україною, який було узгоджено на саміті у Бухаресті 2008 року. Йдеться про подальше запровадження Національної програми зі всіма її передбаченими заходами: надання практичної і дорадчої допомоги та подолання спільних безпекових викликів», — пояснила на конференції директор Центру інформації та документації НАТО Наталія Немилівська.

«Не варто забувати, що НАТО сьогодні залишається однією з найбільш дієвих систем, — повідомив ЗМІ директор Центру досліджень регіонального і міжнародного співробітництва Володимир Гулима. — Якщо у нас все успішно завершиться у листопаді, то ми все одно приєднаємося до тих дискусій, які зараз активно відбуваються всередині Європейського Союзу, з питань безпеки та оборони. А там головна дискусія спрямована на те, як поєднати, організувати та використати ті чи інші найкращі сторони безпекових структур НАТО і Європейського Союзу».

У фокусі — регіони

Проведення «натовської» конференції саме у Львові — не простий збiг. Нещодавно тут, а точніше на знаменитому Яворівському полігоні, як відомо, завершилися міжнародні військові навчання. «Ми хочемо бути у Європі й рухаємося у цьому напрямку. Саме тому Україні сьогодні вкрай важлива підтримка всіх наших партнерів, у тому числі і НАТО», — прокоментував їх підсумки голова Львівської облдержадміністрації Віктор Шемчук.

Тож із Альянсом тут вирішили працювати особливо інтенсивно. На конференції було, зокрема, вирішено підписати меморандум про співпрацю між НАТО та цією західноукраїнською областю. Було визначено кілька напрямів діяльності, які можуть бути цікавими як для регіону, так і для самої структури. Це, насамперед, співпраця між структурами, які займаються подоланням надзвичайних ситуацій. НАТО, як відомо, має серйозні напрацювання у цьому питанні: як робота у небезпечних ситуаціях, так і у подоланні техногенних катастроф. Ведуться розмови про співпрацю між вищими навчальними закладами. Бажання співпрацювати зі штаб–квартирою НАТО висловив Львівський державний університет безпеки життєдіяльності. Ще один напрям — підтримка центрів інформації НАТО. Львівські чиновники прагнуть налагодити контакти — і разом координувати спільну роботу.

Експерти оцінюють такі кроки просто: йдеться–таки про зближення України ще з однією структурою, яка належить до іншого, не російського, центру впливу. І подальші рухи задля зближення не змусять себе довго чекати. На наступному засіданні комісії Україна—НАТО на рівні глав держав і урядів, яку очікують наступного року, між нами та Північноатлантичним альянсом може відбутися розмова із значно дружелюбнішим тоном. Причому з обох сторін.

Для України це, безумовно, плюс. Військова реформа, яка стартує у нашій державі, змушує експертів вести мову про «цілковите занурення». Йдеться про норму, за якою військовослужбовців зобов’яжуть знати іноземні мови, а командирський корпус поступово переходитиме на натовські стандарти. Альянс також розраховує на співпрацю з Україною щодо соціальних та економічних програм, пов’язаних з оборонною реформою. Відповідну заяву нещодавно зробив директор офісу зв’язку НАТО в Україні Марчіл Кожиле.

Конкретна програма дій наразі знаходиться на узгодженні у міністерствах та відом­ствах. У ній, наскільки це вдалося з’ясувати пресі, містяться пункти, які доручають, зокрема, Мін­оборони забезпечити планування нової місії сил НАТО в Афганістані після 2014 року. Нагадаємо, що Україна стала однією з шести країн, які погодилися взяти участь у плануванні місії. Ще торік Президент України Віктор Янукович заявив, що Україна готова продовжити співпрацю у сфері використання стратегічної транспортної авіації у контексті завершення спецоперації в Афганістані. Окрім цього, було заявлено, що Україна щорічно виділятиме цій державі гуманітарну допомогу в розмірі 500 тисяч доларів. Кошти ми надаватимемо впродовж 2015—2017 років.

НОВІ ВИМОГИ

Рацiя з натовським дiапазоном

Національна програма передбачає також нашу участь в операції багатонаціональних сил НАТО у Косові, в операціях «Активні зусилля» у Середземному морі, «Океанський щит» — у північно–західній частині Індійського океану.

Цікаво, що системи зв’язку у Збройних силах України навіть топографічні карти розроблятимуть за натовськими стандартами. Польовий зв’язок забезпечать електронним обладнанням, також розгорнуть систему захисту інформації і кібернетичної безпеки в інформаційно–телекомунікаційних системах. Глобально наша країна таки зможе відійти від потужного постсовкового магніту, який міцно тримає нас не тільки в економічних структурах. І тоді «страшилки» вітчизняних політиків, спрямовані на російську аудиторію, почнуть уже не лякати, а працювати як програма дій. Якщо, звичайно, всі спільні напрацювання використовуватимуть як елемент одного ланцюжка, а не важіль тиску — задля досягнення чергового витка чиєїсь ефемерної стабільності.

 

ОЦІНКИ

Не пустили в НАТО, не візьмуть і в Європу?

Підписання Угоди про асоціацію України з Євросоюзом може заблокувати одна з впливових країн Європи, яка з тих чи інших причин не бажає конфліктувати з Росією. Так вважає український експерт, директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин.

Аналітик вважає: Німеччина та Франція заблокували ухвалення дій із вступу України в НАТО значною мірою через те, що не хотіли сваритися з Росією. «Є великий ризик, що подібна ситуація може повторитися й у ли­стопаді, — каже Юрчишин. — І підписання угоди також можуть заблокувати через жорстку позицію якоїсь країни, яка також не захоче псувати стосунки з Москвою».

 

  • Волевиявлення невільних

    Вибори на окупованих територіях Донецької та Луганської областей іще навіть не почалися, а ексцеси довкола них уже тривають. Минулої п’ятниці активісти та симпатики полку «Азов» влаштували під стінами Верховної Ради ціле фаєр-шоу, погрожуючи розігнати парламент, якщо вибори (а відповідно, і легітимізація самопроголошених «республік») усе-таки відбудуться. >>

  • Євробачення-2017. Показує гривня-ТБ

    Блискуча перемога Джамали, окрім усього іншого, означає й потребу прийняти наступний конкурс у Києві. Втім це може бути й інше українське місто. Пропозиція організувати Євробачення-2017 у Криму, звісно, звучить вельми привабливо, але будьмо реалістами. >>

  • Так минають прем’єри

    Недавня відставка Арсенія Яценюка була довгим та болісним процесом. Але найбільш прикрим є не це. А те, що Яценюк пішов примусово-добровільно: не тоді, коли відчув, що настав його час, а тоді, коли його підштовхнули до цього чисельні й заплутані «договорняки» на найвищому рівні. >>

  • Термоядерні промені чучхе

    Випробування Північною Кореєю водневої бомби запускає цілий ланцюг асоціативних роздумів. Передусім про те, чи є ефективним договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ)? А також про те, чому ті, хто грає за правилами (як Україна), опиняються у програші, тоді як ті, хто правила порушує (як КНДР) отримують можливість говорити зі світом iз позиції сили? >>

  • Богдан Гаврилишин: Неефективність уряду виснажує Україну

    Богдан Гаврилишин — засновник благодійного фонду свого імені, який сприяє становленню людей нової генерації (стипендії, гранти, стажування), член Римського клубу (міжнародна організація, в яку входять представники політичної та економічної еліти 30 країн світу), директор Міжнародного інституту менеджменту МІМ-Женева, фундатор економічного форуму в Давосі, учасник Ініціативної групи «Першого грудня». >>

  • Де шукати щастя?

    Згідно з оприлюдненим 16 березня у Римі звітом ООН World Happiness Index 2016 («Індекс рівня щастя у світі-2016»), Україна посіла 123-тє місце з охоплених дослідженням 156 країн світу. Нашими сусідами по «щастю», чи радше «нещастю», є африканські країни Кенія (122-ге місце) та Гана і Конго (124-те і 125-те місця). >>