Діловий Бангкок з висоти оглядового майданчика готелю Байок Скай.
Країна починається зі столиці — з Бангкока. Дослівно це місто перекладається як «село оливок», і коли у ХVІІІ столітті король переніс сюди свою резиденцію через те, що справжню столицю завоювали бірманці, негоже стало королівське місто іменувати селом. Так до Бангкока додалася перша приставка «Місто ангелів», яку згодом запозичив Лос–Анджелес, а з роками їх додавалося все більше, аж поки офіційна назва міста не стала складатися із 42 слів. Щоб її запам’ятали діти, із 42 слів написали пісеньку, і тепер вона звучить двічі на день як гімн. О 8–й ранку та о 22–й увечері тайці, де б вони не були, шанобливо завмирають на хвилину, слухаючи назву столиці. Патріотизм, можна сказати, зашкалює.
Сучасний Бангкок настільки контрастний, наскільки й незбагненний. Хмарочоси ділового центру і злиденні халупи по берегах ріки, бруднi вулиці й розкішні готелі, смачна їжа недорого і невідомі страви захмарної ціни. Офіційні 17 мільйонів населення, які тут проживають, знаходять собі роботу, їжу і щастя — вони усміхаються завжди! Можливо тому, що гріє сонце, і стабільно — 30 градусів тепла за Цельсієм, а якщо іде дощ, то — теплий і короткочасний, а потім знову сонце! І повно тропічних фруктів. Та привітність населення пояснюється передусім буддизмом, який прищеплює своїм послідовникам доброзичливiсть і терпимiсть. Гнів тут — це вияв грубості та невихованості.
Коли з висоти 84–го поверху готелю Байок Скай (найвищий у Азії готель) дивишся на нічне місто, скiльки бачить око — горять вікна будинків, зливаючись із зірками на небі. А промені автострад, мов сонячні радіуси, пронизують нереально масштабний діаметр столиці. Видовище фантастичне! Щодо видовищ, то тут зібралися мастаки цієї справи. Особливої уваги заслуговують тайські шоу: історичні, еротичні, шоу трансвеститів. У Бангкоку візиткою стала одна з найбільших постановок світового рівня — Сіам Ніраміт. На суперсучасній сцені зрежисовано багатолику історію Таїланду, втілену в танцях, вокалі, музичній культурі країни. Бій барабанів, стрибки на бамбукових палях, тайський бокс, танок із шаблями, артисти, які ширяють над сценою — далеко не повний перелік номерів, пов’язаних сюжетом. Та й сама сцена, на яку виходять слони, кози, кури, раптом перетворюється на справжню річку або на ній починається злива (імітацiя сезону дощів), або виверження вулкана... Це треба бачити. Сіам Ніраміт увійшла до «Книги рекордів Гіннесса». Сіам Ніраміт — не тільки сценічне дійство. Це великий комплекс, який представляє різноманітні райони країни, їхні ремесла, побут, будівлі, рослинні культури. Перед шоу глядачі вечеряють: шведський стіл із численними національними стравами входить у вартість квитка.
Діловий і буденний Бангкок приховує своє промислове обличчя, виставляючи на перший план сферу послуг. Поширена думка, що Таїланд живе за рахунок туристів. Насправді цей рядок доходів розміщений аж на дев’ятому місці в економічному рейтингу країни. Перші позиції займає експорт фруктів, овочів, морепродуктів, рису. В країні складають автомобілі світових брендів на чотирьох заводах. Тут дуже розвинута індустрія комп’ютерного виробництва. У найвіддаленішому селі у джунглях нікого не здивуєш новітньою моделлю айфона, та діти при цьому грають переважно у звичайні, а не віртуальні ігри. До Бангкока з аеропорту веде швидкісна залізниця, можна дістатися й прекрасними автобанами. Висотні торговельні центри вражають і розмірами, і кількістю, але мирно співіснують зi звичайними нічними базарами.
По понеділках жителі країни часто вдягають жовті футболки, бо у цей день народився їхній монарх. На вулицях, разом із триколірним державним, майорить і жовтий королівський прапор. Тайці дуже поважають короля і не терплять навіть найменшої зневаги щодо вінценосної родини, особливо від іноземців. Прояв неповаги може розцінюватися уже у жмаканні грошових купюр, на яких надруковані портрети короля, а непоштиве жбурляння грошей на прилавок стане приводом до виклику поліції. Чинний 85–річний король Рама ІХ свого часу здобув прекрасну освіту в Америці та Швейцарії, має два фахи: інженера–будівельника та юриста. У Бангкоку за його проектами зведено мости, за правління Рами ІХ перевагу надали розвитку автомагістралей перед річковими каналами, і сьогодні країна має чудове автосполучення. Здоров’я підводить літнього короля (пересувається він на спеціальному візочку), тому в парках на спеціальних бамбукових серцях прості громадяни вивішують свої побажання довгих років життя королю.
Коли Рама ІХ коронувався на престол, він заприсягся ніколи не покидати територію своєї країни і ніколи не жити і не ночувати у Королівському палаці в Банкоку. Перше неуклінно виконувалося протягом усього правління, король увесь час був зі своїм народом. Друге пов’язане з убивством у королівській спальні його старшого брата, якого тут застрелили. Справу не розголошували, її засекретили і не обговорювали. Тайці взагалі не пліткують про королівську родину, хоча й висловлюють свої симпатії й антипатiї щодо її членів. Наприклад, не люблять сина правлячого короля. Він, на відміну від батька, вибрав військову кар’єру. Був льотчиком, брав участь у В’єтнамській війні. Та особливо тайці недолюблюють принца за розгульний норов. Відзначаючи своє 50–річчя, принц запросив ЗМІ на вечірку, і в цей день, як на лихо, трапився серцевий напад у короля. Реанімомобіль відвіз монарха до шпиталю, але син не поїхав за ним, а продовжив святкувати з гостями. Інтернет гудів iз приводу такої безсердечності, правда, через два дні всі фото та інформація про це зникли.
Зате народ Таїланду дуже симпатизує середній дочці короля, яка патронує армію. Її портрети у військовій формі частенько можна побачити на вулицях країни. Тайці сподіваються, що король таки внесе поправку до конституції держави, яка дозволить обрати принцесу на трон. Свого часу королівська донька взяла обітницю безшлюбності, й сьогодні 55–річна принцеса не має ні чоловіка, ні дітей. Натомість старша донька короля, яка вийшла заміж за американця, втратила всі права спадкоємності, а молодша має проблеми з опорно–руховим апаратом, проте це зовсім не заважає їй серйозно займатися наукою. Молодша принцеса — доктор біологічних наук, курирує в країні традиційну тайську медицину, яка здобула світове визнання.
Щодо розкішного Королівського палацу, то король після вступу у свої права і справді жодної ночі не провів тут. Палац використовують для прийому офіційних делегацій, релігійних святкувань, на його території, крім королівської резиденції, бібліотеки, усипальниць, розміщена найбільша святиня країни — Храм Смарагдового Будди. Будда ростом менший за півметра, насправді висічений із жадеїту, сидить на золотому троні. Тричі на рік король або члени його родини перевдягають Смарагдового Будду у святкові шати. Існує повір’я: поки цей Будда на місці, з країною все буде гаразд. Розкіш комплексу Королівського палацу вражає казковими архітектурними формами та кількістю позолоти укупі з дорогоцінними каменями, на які так багата ця країна. До того ж тайці люблять вставляти в оздоблення палаців шматочки дзеркал, і в результаті під слiпучим сонцем усе це не те що блищить — палає так, що очам боляче.
Лише дві години їзди від Бангкока на мікроавтобусі — і любителі дикої природи можуть насолодитися непролазними пагорбами та п’янким повітрям джунглів у провінції Канчанабурі. Первозданний світ флори і фауни порушений тут хіба що готелями на бамбукових плотах на річці Квай. Символом цієї ріки стала «Дорога смерті» — залізниця, збудована під час Другої світової війни iмператорською Японією. Японцям потрібне було сполучення з Бірмою, морський шлях союзники бомбардували, тому вони проклали дорогу через джунглі, незважаючи на велику кількість річок. На будівництво кинули полонених антигітлерівської коаліції: британців, австралійців, нідерландців. Умови були каторжними, люди вмирали без їжі і ліків. Тут полягло близько 100 000 осіб. Дорогу побудували за 14 місяців, та простояла вона недовго. Американці розбомбили її, вперше застосувавши радіокеровану бомбу, інакше у густих заростях тропічного лісу знайти мости та рейки було неможливо.
Тепер ріка Квай — цілком мирна водна артерія, зі швидкою течією, яку використовують для підняття адреналіну туристам. На плотах їх піднімають у верхів’я, одягають рятувальні жилети і пропонують самим доплисти вниз до готелю. Буває, гості проносяться повз, тоді човнами їх наздоганяють та виловлюють iз річки. У Канчанабурі багато природних водоспадів iз кількома рівнями висоти, термальні джерела, останнім часом дуже популярні. У скельних басейнах води відрізняються не тільки температурою, а й мінеральним складом.
Саме у цій провінції китайці закуповують відомий тайський бальзам, зроблений зі ста трав, для потреб своєї фармації. Сік ноні (дуже сильний імунопротектор) тут вважається непідробленим, як іще десятки всіляких чаїв, настоянок, мазей, якими тайці воліють лікуватися замість фабричних пігулок.
У джунглях туристів завозять до спеціального слонячого села, пропонуючи покататися верхи на сірих гігантах. 30 хвилин їзди по усіляких спусках і підйомах вистачає, аби відчути увесь «комфорт» прогулянки серед заростей бамбука. Якщо заплатиш погоничу, він сфотографує тебе на твій фотоапарат, зробити знiмок може професіонал, щоб у кінці продати вершникові фото в органічній рамці, зробленій зi слонячих кізяків. Особливий екстаз у туристів викликає елефант–шоу: навчені слони та слоненятка хоботом беруть гроші, за які приносять пакети з молоком та фруктами, аби глядачі їх годували. А від бажаючих зробити слонячий масаж немає відбою: жінкам велетні потирають сідниці, а чоловікам — причинне місце.
У багатьох туристів Таїланд перш за все асоціюється з бурхливим нічним життям курортної Паттайї. Мішель Уельбек не так давно описав у своїй «Платформі» солодке азійське кохання, маючи на увазі саме цю місцину. Проте офіційно проституція тут заборонена, і мерія все робить для ребрендингу міста, намагаючись позиціювати його курорти для сімейного відпочинку. Для цього й справді створено безліч цікавих пропозицій: десятки тропічних садів із зоопарками, про які можна писати саги; слонячi, крокодилячi, зміїні шоу; вистави з колоритними місцевими обрядами. Розкішні і скромні готелі по всьому узбережжю готові забезпечити здоровий, спортивний відпочинок батькам і дітям.
Та гріховна людська натура прагне забороненого плоду, тому непримітна і нецікава вдень Wolking street — уночі переповнена людом, палає неоном, волає зазивалами, гримить дискотеками. Натурали і трансвестити, еротичні шоу — усе до послуг відпочивальникiв за доступні гроші. Магазини і ресторани тут працюють до ранку, особливо приваблюючи туристів трансвеститами з обслуги. Спочатку це виглядає екзотично: невідомо, дівчина чи хлопець подає вам страву, потім густий бас розчаровує, але пластичні рухи і шовкова шкіра знову зачаровують погляд, аж поки відверте прагнення чайових не розставить усе по місцях.
Стриптиз–шоу або «гоу–гоу», або «69», які тривають у Паттайї нон–стоп увесь вечір і початок ночі, завжди переповнені. Побачити можна як прекрасні оголені тіла, так і потворні. Та найцікавіше спостерігати за глядачами. За статистикою, до Таїланду приїздять усього три відсотки туристів із колишнього СНД. Основну масу мандруючих тут складають китайці, корейці, японці, індуси. Реакція китайців на цих шоу перевершує все: вони неодмінно хочуть помацати ласі частини тіл, щиро прагнуть самі стати учасниками дійства, перевірити, хто ж насправді є трансвестит.
Щодо останніх, то багато хто вважає Таїланд їхньою батьківщиною, але самі тайці так не думають. Стверджують, що трансвеститів тут небагато, просто до них спокійно ставляться і вони не зазнають утискiв. Якби їх так сприймали, наприклад, у Москві, то стало б зрозуміло, що там їх набагато більше. Відомі в усьому світі Альказар–шоу та Тіффані–шоу, учасниками яких є колишні чоловіки, розташовані майже у центрі Паттайї. Мільйони туристів з усіх куточків планети з’їжджаються сюди, щоб на власні очі побачити, жінки це чи чоловіки. Є можливість перед спектаклем сфотографуватися (звичайно, за гроші) із найрозкішнішою артисткою, доторкнутися до неї, обійняти і... так і не переконатися у тому, що це колишній чоловік. Настільки вдало зроблені пластичні операції, накладений макіяж та підібрано вбрання. Шоу поставлені красиво, дивитися їх можна і дітям, ціна цілком доступна у порівнянні з нашими концертами.
Саме тепле море, хоч і не прозоре, та багатокілометрові пляжі вздовж Сіамської затоки й Андаманського узбережжя стабільно забезпечують Таїланд мiльйонами туристів упродовж року. Готелі різного класу дають можливість відпочивати і зі скромним бюджетом, і з розкішшю. Смачна і недорога їжа, тайські масажі, що акумулюють енергію і коштують у п’ять разів дешевше, ніж у нас, дайвінг і риболовля, екскурсії на острови чи проживання на них допомагають розслабитися і забути про холоди та проблеми.
Останнім часом тут почав розвиватися так званий медичний туризм: удома оформлюється страховка, а в Таїланді надаються послуги. Особливим попитом користується пластична хірургія, що вважається тут віртуозною і недорогою, наприклад, змінити форму носа коштує 300 доларів. Хоча всі розрахунки в країні відбуваються тільки у національній валюті — у батах. До речі, в обмінниках приймають долари тільки після 2006 року випуску. Негласно сповідується гасло «Таїланд — для тайців», тобто громадянину країни завжди віддадуть перевагу. Але те, що 30 років тому було прийнято національну програму розвитку туризму, створило таку інфраструктуру відпочинку, що жоден іноземець при нормальній поведінці не відчуває дискомфорту. Мабуть,тому на Новий рік у Таїланді всі готелі заповнені.
Невеличке поселення племені карен, що живе на півночі Таїланду, відоме ще під назвою «довгошиїх». Це колишні вихідці з Бірми, які славляться тим, що їхні жінки носять між підборіддям та ключицями металеві кільця. Помилково вважають, що робиться це задля витягування шиї. Під вагою металу (а це 6–7 кг) плечі опускаються, і створюється ефект довгої шиї. Існує кілька пояснень цьому звичаю. Одне з них сягає часів рабовласницького періоду, коли бірманських жінок за їхню вроду масово полонили і, щоб спотворити красу, на дівчаток п’яти років стали одягати кільця. Інші версії стосуються життя у джунглях, де металеві «прикраси» на шиї, ліктях, колінах слугували захистом від хижаків. Сьогодні жінки племені займаються споконвічними народними промислами: на примітивних ткацьких верстатах тчуть натуральні шалики, які тут же і продають туристам.
Сконцентрувавши найбільше міжнародних банків та облаштувавши у своєму порту базу для найбiльших круїзних лайнерів світу, воно справляє враження пістрявого космопорту, в якому комфортно почуваються представники найнесподіваніших етносів і націй. >>
...Шрі-Ланка з’являється під крилом літака зненацька і нагадує згори зелений листок, що загубився серед смарагдово-синіх вод Індійського океану. Більша частина острова вкрита густими тропічними лісами, помережаними звивистими лініями численних ланкійських рік. >>
На Поділлі серед природних феноменів більш відомі Дністровський каньйон та Подільські Товтри, які, за результатами iнтернет-опитування, потрапили до семи чудес природи України. Адже вони доступні погляду кожного. А про занурений у вічну темряву світ подільського карсту, масштаби якого важко піддаються уяві і який тільки частково відкрив свої таємниці, знає обмежене коло осіб. >>
Якщо є бажання пізнавати щось нове, відсутність закордонного паспорта і кругленької суми не перепона. Святковим дивом може стати подорож в Україні. І необов’язково їхати у розрекламовані Львів, Чернівці, Ужгород чи Київ. Про нові маршрути і їх цікавинки розповiдають ведучі подорожніх рубрик на телеканалах Валерія Мікульська і Наталія Щука. >>
Стереотипи — річ уперта: більшість вважає, що курортна Туреччина — то передусім Анталія. І весь прилеглий до неї південний регіон — Аланія, Кемер, Белек... Туди вітчизняні турфірми традиційно скеровують клієнтів, пропонуючи готелі на різні смаки, туди відправляють чартерні літаки. >>
Ми йдемо по маршруту, прокладеному понад тисячоліття тому. На шляху — вимурувані з дикого каменю церкви, обнесені кріпосними стінами монастирі й замки феодалів, середньовічні притулки для пілігримів (альберге) і харчевні. А попереду, позаду — пілігрими, що йдуть в одному напрямку — до іспанського міста Сант-Яго де Компостела. >>
