То зліт, то посадка...

Державний, але без грошей

Чому ж таке провалля між можливостями колективу і тим, що він має де–факто? Відповідь завше лежала на поверхні, однак лише у вересні 2012 року місцева влада назвала речі своїми іменами: мізерний відсоток реалізації потенціалу «забезпечує» форма власності. На той час запорізький аеропорт був одним із трьох в Україні, які не позбулися статусу державного підприємства. «Міжнародний аеропорт «Запоріжжя», — зазначалося на його сайті, — є державним унітарним підприємством, що засноване на державній власності і входить до сфери управління Міністерства транспорту і зв’язку України. Підприєм­ство створене для прийняття та відправлення повітряних суден із забезпеченням авіаперевезень пасажирів, обробки багажу та вантажів».

Уособлюючи державу, Мінтранс своє запорізьке «дитя» увагою не тішив: за роки незалежності України з державної казни не капнуло жодної гривні. Прикро, що наші урядовці підхопили своєрідну естафету байдужості чинуш «світлого минулого», які за часів совдепії півстоліття з гаком лише планували капітальний ремонт аеропорту «Запоріжжя», та далі обіцянок не просунулися...

Словом, колектив підприємства всі досі тільки «приземлювали» — нічого, мовляв, не просіть, а сидіть на своїй Блакитній і не рипайтеся! Першим кроком до злетів запорізьких авіаперевізників можна вважати рішення №51 міськради, ухвалене 5 вересня 2012 року: «Про надання дозволу КП «Запорізьке міське інвестиційне агентство» на перерахування фінансової безповоротної допомоги державному підприємству «Міжнародний аеропорт Запоріжжя». Зауважу, що депутати міської ради свій намір прийняти майновий комплекс ДП до комунальної власності територіальної громади Запоріжжя задекларували ще 28 лютого 2011 року. Однак Мінтранс продовжував чинити за принципом собаки на сіні — і сам не гам і вам не дам! Стомившись умовляти столицю, міськрада рік тому почала фінансовий порятунок аеропорту, дозволивши своєму комунальному підприємству перерахувати 650 тисяч також ніби своєму, але державному. «Це не гроші з міської казни, а частина прибутку, заробленого нашим КП», — пояснював тоді на прес–конференції запорізький мер Олександр Сін. Місцева влада змушена була «розрулювати» ситуацію терміново, позаяк у травні 2013–го спливав термін дії сертифіката придатності міжнародного аеропорту «Запоріжжя» до функціонування, а коштів, аби підготуватися до своєрідної переатестації, ДП не мало (його борги перевищували чотири мільйони). Аби КП «Запорізьке інвестиційне агентство» громада не сприймала за «темну конячку», на засідання виконкому мерія винесла звіт його директора. З’ясувалося, що 54 працівники інвестагентства розміщують у місті соціальну рекламу; заробляють недостатньо, щоб покрити збитки аеропорту, але головне зроблено, старт залученню інве­стицій дано.

Мільйонів треба ніби небагато...

Ініціативу запоріжців не могли не помітити у Києві, і вже у переддень нового року голова обласної держадміністрації Олександр Пеклушенко озвучив намір уряду передати аеропорт під юрисдикцію міста. Тим самим, уточнив очільник регіону, ми взяли на себе певні обов’язки: «Додаткове навантаження на бюджет складе щонайменше двадцять мільйонів гривень...Область допоможе місту з ремонтом аеровокзалу, а наш Кабмін обіцяв профінансувати ремонт злітно–посадкової смуги».

«Приземлений» роками колектив «Запоріжжя» у свій довгоочікуваний зліт повірив остаточно після ухвалення двох рішень сесії міськради. 30 січня 2013 року депутати затвердили статутний фонд майбутнього КП. Як уточнив мер Олександр Сін, «634 тисячі 942 гривні — це лише стартова, мінімальна, сума, статутний фонд буде збільшено. Після того як ми підпишемо акт приймання–передачі цілісного майнового комплексу аеропорту». Згаданий акт було підписано у Мін­трансі 6 лютого 2013–го, і того ж таки дня на позачерговій сесії міськради було поставлено юридичну крапку у зміні власника аеропорту. Усі присутні 68 депутатів проголосували за передачу громаді підприємства зі статутним фондом, як уточнив на засіданні пан Сін, 6093942 гривні.

Кількома днями по цьому голова ОДА пан Пеклушенко не приховував свого задоволення тим, що «ми не втратили аеропорт і він внесений до списку найпріоритетніших об’єктів області». Що на часі? На спеціальній нараді в ОДА з питань забезпечення розвитку КП «Міжнародний ­аеропорт «Запоріжжя» його директор Віктор Біскупський, мер Олександр Сін і віце–«губернатор» Петро Гончарук озвучили низку проблем. З’ясувалося, що кредиторська заборгованість підприєм­ства «зашкалює» за п’ять мільйонів;«підросли», попри допомогу, зарплатні борги, і з міської казни цьогоріч треба взяти ще не один мільйон; загострилися стосунки з «Укр­аерорухом», відтак необхідно вмовити Міністерство інфраструктури України щодо реструктуризації боргів аеропорту перед цим ДП... Для відновлення і стабілізації роботи підприємства вже у 2013 році необхідно знайти орієнтовно дев’ять–дванадцять мільйонів гривень. Для бюджету такого міста, як Запоріжжя, — сума вельми підйомна. Принаймні підйомніша, ніж для держбюджету України нинішньої — щонайменше п’ятсот мільйонів, обіцяні урядом на реконструкцію злітно–посадкової смуги. Голова ОДА взявся нагадати про потребу у фінансовому «плечі» Києва особисто Президенту України Віктору Януковичу й очільнику Кабміну Миколі Азарову.

Пропозиція для інвесторів

Виникає логічне запитання: а задля чого всі ці витрати?.. Адже за півроку існування аеропорту «Запоріжжя» у статусі КП нічого не прояснилося, у який спосіб підприємство стане прибутковим. Наради «з розвитку аеропорту» відбуваються щомісяця, однак управління у справах преси та інформації ОДА зазвичай повідомляє лише, що, «за підсумками наради, визначено стратегічні напрями, від вирішення яких залежить подальша доля аеропорту...» тощо. Жодної конкретики! На практиці ж триває буденне латання колишніх «дірок».

А проблем вигулькнуло чимало. Тепер депутати знають, що в аеропорту немає навіть транспортерів і багаж пасажирам виносять вручну, що протікав дах (його ремонт обійшовся міському бюджету у ще 778 тис. гривень), що в аеровокзалі підлога провалюється, а стіни «лущаться» (лише проект ремонту фасаду коштуватиме 150 тисяч), що машини вогнеборців розукомплектовані, п’ять снігоприбиральних машин «трудяться» майже третину віку, проситься «на пенсію» й автівка–пасажировоз, що застаріла світлосистема злітно–посадкової смуги, проект (!) реконструкції якої «тягне» на три мільйони...

За перші місяці існування КП з бюджету міста йому було виділено 8,6 млн. гривень. На «косметичні ремонти» вистачило, і термін дії сертифікату колективу продовжили, але лише до 12 вересня 2014–го (невже врахували ту обставину, що у сусідньому, Дніпропетровському, аеропорту, скажімо, та ж злітно–посадкова смуга ще занедбаніша?). На часі — виправлення недоліків, перелік яких комісія залишила запорізьким авіаперевізникам. Тішить, що у щомісячних нарадах в ОДА побільшало конкретики, а в залі старенького аеровокзалу — пасажирів. За перше півріччя, як повідомив очільник КП Віктор Біскупський, послугами аеропорту «Запоріжжя» скористалися 36 тисяч осіб, що майже удвічі перевищує показник пасажироперевезень за січень–червень 2012 року. Відкрито маршрути у Грецію, Туреччину, Чорногорію... Відтак на поточні витрати й оплату праці колективу вже вистачає власних коштів.

Чи вистачить для продовження терміну дії сертифікації (у вересні року наступного) 26 мільйонів iз бюджету 2014 року, обіцяних депутатами міської та обласної ради? Навряд, і влада це розуміє (знала, що «купувала»!). Відтак дедалі гучніше озвучує потребу в залученні інвестицій. Аби олігархи клюнули, регіон усе настійніше клопочеться перед Києвом з питань фінансування, пропонує задіяти аеропорт «Запоріжжя» у державній програмі з розвитку туризму. Побільшає екскурсантів — зросте обсяг і пасажирів, розмірковує мер Олександр Сін. Аеропорт стане привабливішим для інвесторів, і владі, мовляв, легше буде знайти бажаючих фінансувати його реконструкцію.