Міжнародний статус «повітряних воріт» столиці козацького краю усіма: колективом, владою і передовсім пасажирами — завше сприймався як аванс за позитивні переінакшення у роботі підприємства, які врешті–решт повинні були статися. Минали роки, але свято перемін на вулицю Блакитну не приходило: міжнародний аеропорт «Запоріжжя» піднімав не планку сервісу, а лише нечисленні групи пасажирів.