Вівці–донори

Невелика отара овець прописалася у Черкаському шкірвендиспансері. Кудлаті тварини тут не для гастрономічних уподобань пацієнтів, а для того, аби допомагати їм позбутися такої важкої недуги, як сифіліс. «Цих тварин ми утримуємо заради баранячих еритроцитів. Одні диспансери їх купують, а ми «вирощуємо» свої», — пояснює «УМ» головний лікар Черкаського шкірно– венеричного диспансеру Костянтин Осауленко.

Він каже, що отара овець живе на території лікувального закладу в спеціальному загоні, є людина, яка доглядає за тваринами. Теплої пори року диспансерні вівці пасуться на території лікувального закладу, а на зиму для них спеціально закуповують сіно, буряки та комбікорм.

І хоча утримання овець — справа копітка, та для диспансеру вона вигідна, оскільки не треба ламати голову, де закупити так потрібні баранячі еритроцити та як їх вчасно доставити у лікувальний заклад.

Кров у вівців–донорів беруть iз шиї кілька разів на місяць. А використовують її в лабораторії шкірвендиспансеру для реакції Вассермана, з допомогою якої власне й діагностують сифіліс. У шкірвендиспансері кажуть, що кожного року біологічний матеріал кудлатої отари допомагає проводити до 15 тисяч аналізів для жителів Черкас та області. Окрім вагітних жінок, цей аналіз є обов’язковим для донорів, тих, хто проходить щорічний медичний профогляд, для всіх, хто вперше звертається до лікарів у будь–яку поліклініку Черкас, і, звісно, для тих, хто має венеричні захворювання.

Костянтин Осауленко каже, що порівняно з 1996 роком, коли на Черкащині був пік захворювання на сифіліс і тоді від цієї хвороби в обласному шкірвендиспансері було проліковано 1640 пацієнтів, останніми роками в регіоні за рік виявляють не більше 50 хворих. Тепер Черкаська область у загальноукраїнській статистиці цього захворювання стабільно посідає останні місця.