Війна: поза досвідом класики
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Цього року фестиваль жіночих моновистав мав кілька особливостей, які відрізняли його від попередніх форумів. По–перше, він став ювілейним, десятим. Засновуючи його, народна артистка України Лариса Кадирова декларувала благородну творчу мету — «плекання, культивування та представлення універсальної мови театру, вшанування пам’яті Марії Заньковецької, популяризація кращих світових здобутків виконавської майстерності актрис тощо». Усвідомлюючи, з якими складнощами доводиться стикатися, аби щорічно вирішувати проблеми фінансування фестивалю, можна лише уявити, як непросто далася їй ця ювілейна цифра. По–друге, вперше у програмі форуму — а «Марія» є єдиними фестивалем жіночих монодрам у Європі — заявлена вистава чоловіка, британця українського походження Метью Зайця «Кравець з Інвернесса». Зрештою, жіночу компанію теж інколи не завадить розбавляти представниками протилежної статі... Ну й по–третє, цей рік став ювілейним для самої пані Лариси, яка місяць тому відсвяткувала 70–річчя. Позавчора у рамках фестивалю «Марія» відбувся її ювілейний вечір «Люблю любити любов».
Цього разу «Марія» зібрала актрис (і актора) з Німеччини, Польщі, Словенії, Великобританії... Відкривала фестиваль львів’янка Лідія Данильчук, яка зіграла Шевченків «Сон». На церемонії відкриття були презентовані також книга Алли Підлужної «Щаслива самотність актриси», яка вийшла не лише українською, а й польською мовами. У фойє Театру Франка, де проходить фестиваль, відкрито виставки «Марія Заньковецька» та «Актриса — Лариса».
...Як справедливо зауважила пані Лариса, монолог — це дуже відносне визначення жанру. Оскільки навіть якщо актриса виходь на сцену сама — вона все одно має партнера, глядача. Цю ж істину доводила своєю творчістю і сама Марія Заньковецька. Фестиваль «Марія» було засновано у 2004–му, на честь 150–річного ювілею Заньковецької. Наступного року громадськість відзначатиме вже 160 років із дня народження видатної актриси. Було б доречно, аби ця дата спонукала культурне керівництво держави до нових цікавих ініціатив.
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Скасувати оголошення конкурсу на отримання премії від ЮНЕСКО із назвою «Міжнародна премія ЮНЕСКО-Росії імені Менделєєва з фундаментальних наук», закликає Національний музей історії України. >>
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
Нещодавно видатну споруду архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая в Києві, яка постраждала від пожежі ще у вересні 2021 року і від російської атаки наприкінці 2024-го, — було офіційно передано римсько-католицькій парафії у безоплатне користування строком на 50 років. >>
«Чутливий наратор» — це назва 30-сторінкової промови Ольги Токарчук по врученні їй Нобелівської премії. >>
Державний реєстр розшукуваних культурних цінностей розпочав роботу в Україні, зокрема вже підготовлені понад 6 тисяч відповідних форм для внесення об’єктів до нього. >>