Навіщо тонни архівних документів свого часу ховали в секретних сховищах? Чому «простим людям» не можна було знати про те, що насправді відбувається у їхній країні та за кордоном? Чому так небезпечно було згадувати про трагічні події народу чи про успіхи окремих співгромадян — про все, що не вкладалося в межі радянської ідеології?

З Олесем Силиним доля звела мене в 1961 році в Головкиївміськбуді. Деякий час після знайомства наші стосунки були настороженими. Я вважав його «піжоном» (кожен день нова сорочка, краватка, начищені до блиску туфлі).