Кость Бондаренко: Опозиція радо здала б Юлю німцям «на збереження»

«Для Порошенка вибори­2015 стануть пробним каменем перед 2020­м»

— Пане Костю, що ви скажете одному вашому колезі, котрий вважає, що замість Тимошенко чи Яценюка «Батьківщина» на президентських виборах висуне Петра Порошенка?

— Якби Арсеній Яценюк мав трохи менше амбіцій і дещо тихішу любов до влади, це було б цілком можливо. Але Арсеній Петрович щиро вірить, що Президентом буде саме він, а Петро Олексійович відіграє роль його фінансового донора. Або — максимум — кандидата в мери Києва. Але я не здивуюся, якщо Порошенко сам висуне свою кандидатуру. Він може отримати, приміром, третій результат, а після виборів — очолити уряд.

Петро Порошенко — надто самодостатня постать, аби прив’язувати його лише до однієї політичної сили. Він може реанімувати власну партію, і вже, певна річ, не для того, щоб потім зливатися з «Батьківщиною».

— А чому Яценюк вирішив, що Порошенко буде його фінансовим донором?

— Я не стверджую, що він це вирішив, але припускаю таке його бачення. Я просто не бачу, на якому ще ґрунті можуть зійтися такі постаті, як Яценюк і Порошенко. Крім того, ви можете собі уявити, щоб Юлія Тимошенко закликала своїх однопартійців та громадян України голосувати за Порошенка? Думаю, вона скоріше погодиться поїхати на лікування в Німеччину.

— Отож, Порошенко висуватиметься сам?

— Принаймні, йому нічого не заважає це зробити. В нього є все, що потрібно для цього: впізнаваність, бекграунд, достатні важелі... Але ми ж розуміємо: якщо він висуватиметься у 2015­му, то лише для того, щоб претендувати на високу посаду у 2020­му. Ви­бори, які відбудуться за півтора року, стануть для нього пробним каменем.

— Стосовно третього місця, котре ви пророкуєте Порошенку. Виходить, рейтинги Research & Branding Group, які оприлюднив Копатько і які всіх так вразили, є достовірними? Там Петро Олексійович вперше «обставив» Тягнибока.

— Я про це й кажу. Маючи такий рейтинг, гріх грати на других ролях.

Про мавп, ведмедів та жінок, а також «Третю республіку» в ролі рефері

— До слова: а чому так «упав» Тягнибок?

— Тому що він починає втрачати очки у свого традиційного електорату — на заході України. Там є певне розчарування. А на сході він не укріпився. Тож це ілюстрація до вислову «чужого шукаючи, своє втратив».

— Тема єдиного кандидата на президентських виборах уже по­сварила опозицію чи головні бої — попереду?

— Ще не посварила. Все попереду. Поки що Віталій Кличко вустами Ірини Геращенко починає говорити про те, що необхідно висунення єдиного кандидата вже в першому турі і, очевидно, натякає на себе. А щодо інших опозиціонерів, то поки що лише «Третя республіка» наполягає на єдиному кандидаті, а ні Яценюк, ні Тягнибок такого не кажуть. Вони все ще зберігають відданість тій декларації про єдність, яка була підписана.

— На кого розрахована гра Кличка? Він, мовляв, досі не може визначитися, балотуватися йому в президенти або мери Києва чи ні... Кого він дурить?

— Є старий анекдот про мавпу, яка полоскала у воді шкірку від банана й говорила: «Дурепа — не дурепа, а свої сто доларів на день маю». Якою б недолугою не була гра у Кличка, він має найбільший рейтинг серед усіх опозиціонерів.

— Для чого Кличку знадобилося лобіювати ідею єдиного кандидата, в принципі, зрозуміло. Але чому «з конопель» вистрибує «Третя республіка» — Луценко, Стецьків, Філенко? Їм що за користь?

— Ані Луценко, ані Стецьків, ані Філенко не являють собою на сьогоднішній день кандидатів у президенти...

— Так і я про це.

— ...Але вони хочуть виступити в ролі таких собі рефері, хочуть показати, що вони впливають на переговорний процес.

— Тоді як насправді ні на що не впливають?..

— Прізвища тих, хто на щось впливає, всім відомі. Але серед них нема імен Луценка, Філенка чи Стецьківа. Скажу більше: прізвищ Кличка, Яценюка та Тягнибока серед них також нема.

— Я згадала «Третю республіку» через їхню недавню програмову статтю на тему висунення єдиного кандидата вже в першому турі виборів, де вони опонують у цьому питанні Юлії Тимошенко...

— До речі, це дуже цікава стаття — набагато розумніша, ніж інтерв’ю з Тимошенко. Останнє (хоч як би не хотілося ображати жінку) — дурне...

— Не будемо ображати жінок, тим паче що ми не знаємо, хто насправді автор цього інтерв’ю...

— Так, ми насправді не знаємо, що саме пише Тимошенко, а що пишуть «ведмеді», які ходять за Власенком...

«Звільнення Тимошенко задовольнило б усіх. Крім самої Тимошенко»

— Якщо ми вже згадали Юлію Тимошенко... Ви наразі вірите у її звільнення з нагоди Вільнюського саміту та від’їзд за кордон на лікування?

— Так, це був би варіант, який влаштував би усіх. Крім самої Тимошенко. Це був би варіант, вигідний для Януковича. Це був би варіант, вигідний для опозиції, котра нарешті зітхнула б з полегшенням, зрозумівши, що символ революції та опозиції здано на збереження до Німеччини (а це означає, що можна робити все, що завгодно — без оглядки на її позицію). Від цього виграє і Європа, і єдине питання, котре тут виникає: а що робити потім?

— Маєте на увазі, як Юлії Тимошенко повернутись до активної політики?

— Ні. Я питаю, що робити потім, коли Тимошенко вилікується? Припустимо, вона дивним чином одужала і змогла ходити... За міжнародним правом, Німеччина мала б повернути Тимошенко назад. Але чи влаштує це саму Німеччину та саму Тимошенко? Другий момент: припустимо, Тимошенко лікується за кордоном довгий час. А в Україні стається революція, і Юлія Володимирівна прагне повернутися назад. Їй на це кажуть: виба­чте, будь ласка, вас не було кілька років в Україні, тож за формальними ознаками ви ще п’ять років не можете балотуватися в президенти...

— Як зараз кажуть таке і Кличкові...

— Плюс до всього: помилування — це не погашення судимості. Вона не зможе не те що брати участь у політичній діяльності, а навіть очолювати якусь комерційну структуру.

— Словом, вона сама на це добровільно ніколи не погодиться?

— Поки вона у в’язниці, вона почувається сильною, до неї приїздять Кокс із Квасневським, Даля Грибаускайте тощо. Вона приміряє образ Нельсона Мандели, фотографується зі своїми гостями, її ім’я звучить на зовнішньополітичній арені, вона є аргументом, про неї часто згадують. Якщо вона вийде, то перестане бути будь­кому потрібною.

А якщо завтра хтось із опозиціонерів переможе на виборах Віктора Януковича — де в цьому разі місце Юлії Тимошенко? [Політтехнолог «Батьківщини»] Олег Медведєв написав днями, що при Президентові Яценюкові Юлія Тимошенко стане Прем’єр­міністром. Це, думаю, просто насмішка над Юлією Володимирівною. Думаю, вона вже занесла Медведєва до списку ворогів, як і Арсенія Яценюка, або ж до списку зрадників — як Турчинова. І взагалі, ви уявляєте, що Президент Яценюк терпить біля себе Прем’єра Тимошенко, і вони при цьому не б’ють горщики?

— Не уявляю. Але, говорячи вашими словами, «що робити потім»? Ось сидить Юля у в’язниці. Рік сидить, два сидить... Пересиділа 2015­й і обрання нового Президента — а далі що?

— На початку 2015 року минає половина терміну, до якого засуджено Тимошенко. Акурат десь між першим та другим туром. А за нашим КПК, вона отримує право на умовно­дострокове звільнення.

— А як стосовно вбивства Щербаня? Тут і судове слідство не завершено, і вирок не винесено...

— А це вже інша річ... Думаю, після сенсаційних заяв Рената Кузьміна ця справа буде ще довго в підвішеному стані. Щоб іще років п’ятдесят можна було гадати, хто ж убив Щербаня, і вішати це вбивство на різних політиків, навіть на тих, які народилися після його вбивства.

«Бійки ще будуть. Під час розгляду бюджету»

— Чим порадує нас най­ближчим часом трійця наших ньюсмейкерів — Яценюк, Кличко та Тягнибок?

— Своєю присутністю в сесійній залі і голосуванням за європейські закони.

— І це все? А протистояння й сутички?

— Будуть. Але тоді, коли розглядатиметься проект бюджету на 2014 рік. Коли кожен тягнутиме бюджетну ковдру на себе...