«Третій міжнародний фестиваль дитячої творчості «Золота рибка» запрошує вас на концерт кращих дитячих колективів з України», — звучало три дні поспіль із літнього майданчика в центрі болгарського курортного містечка Созопол українською та болгарською мовами. Почувши з динаміків Русланині «Дикі танці», «Коломийку» та інші пісні з «Гуцульського проекту», вальяжні відпочивальники уповільнювали крок, усе-таки Руслана сьогодні в Європі — безпрограшний піар усього українського. Першого дня ті, хто переминався з ноги на ногу біля фестивальної сцени (літній театр зi зручними лавками до початку «Золотої рибки» відремонтувати не встигли), приглядалися до артистів, другого — зустрічали знайомі номери з ентузіазмом, а третього — підходили до організаторів і просили, щоб діти станцювали той чи той уже улюблений (!) танець. «Мама, запам'ятай, мої улюблені танці називаються «Аркан» і «Чикаго в Парижі», доповідав мені п'ятирічний син, а 14-річний Міша з київського ансамблю «Славутич» став просто кумиром на два тижні відпочинку. А місцеві пані шкодували в розмові з нами, що фестиваль тривав усього три дні.

У літньому фестивальному графіку традиційно привертає увагу народу «Слов'янський базар у Вітебську». Раніше українська делегація на фестивалі була численною, преси набирали вагон, щоб із пафосом описати наші успіхи, але з того часу, як Росія взяла на себе левову частку фінансування і турботи із «замовлення музики», стало очевидно, що сили нерівні і вбухувати в білоруську тусовку шалені державні гроші немає сенсу. Фінанси вкладаються скромніші, на пресу їх узагалі немає, і тим більше не вистачає на умаслювання журі.