Володимир Сівкович.
Генеральні прокурори і народні депутати, схоже, просто приречені на вічне протистояння. Чи то керівникам ГП муляє очі наявність у державі осіб, яких вони не можуть просто так засадити за грати, чи просто так склалося, але «мешканці» кругловерхого будинку на Грушевського й висотки на Різницькій категорично одне одного недолюблюють. Відповідно, навряд чи можна було сподіватися, що інцидент із парламентарієм Олексієм Козаченком, на якого в Одесі напали двоє зловмисників, в обох відомствах отримає однакову оцінку. Козаченкові пощастило – він не лише залишився живим, а й чинив достойний опір супротивникам, змусивши одного накивати п'ятами, а другого... Другий уже ні на кого ніколи не нападе. Природно, убивство, та ще й скоєне народним депутатом, одразу потрапило в центр уваги українського політикуму. І, судячи з розповсюдженої прес-службою Генпрокурора Геннадія Васильєва заяви, увага ця аж надто пильна: як сказано в документі, ГП виступає проти «нагнітання політичних пристрастей» навколо нападу на народного депутата України Олексія Козаченка.
«Вже зараз, не чекаючи результатів розслідування, окремi політичнi сили, деякi народнi депутати України роблять категоричні політичні заяви про тиск, який нібито здійснюється на депутатів. То як же це розуміти? І взагалі, хто на кого тисне? Якщо народний депутат скоїв вбивство, відразу інші депутати виправдовують його дії, як-то кажуть, без суду і слідства, пояснюючи це політичними обставинами чи надаючи цьому політичний підтекст», — обурюється керівник ГП. І наголошує, що Генеральна прокуратура «не допустить будь-якого впливу» і забезпечить «всебічне та об’єктивне розслідування справи з прийняттям законного рішення, яке повинно грунтуватися не на політичних гаслах, а на матеріалах кримінальної справи».
«На яке слідство тиск? Це все одно, що Президент каже, що парламент йому 10 років заважав працювати. І хто тисне? Льоша Козаченко, який не може піднятися? Хай спочатку Васильєв прізвища назве!» — це вже реакція не менш обурених заявою Васильєва депутатів групи «Центр», яку висловив на прес-конференції «центрист» Володимир Сівкович. За його словами, будь-які звинувачення про якийсь депутатський вплив на ГП у цій справі група відкидає, натомість має запитання до правоохоронних органів. Сівкович підкреслив: слідство займається не пошуком тих, хто влаштував напад, а тим, що «паскудять статус депутата, ставлять під сумнів усе, сказане Козаченком». «Центристський» парламентарій зазначив, що другий нападник (який, нагадаємо, спершу втік із місця пригоди, а потім прийшов до міліції з повинною) є дуже вигідним правоохоронним органам, оскільки тільки чотири місяці тому вийшов iз тюрми за вбивство трьох людей і стоїть на обліку за психічним станом здоров'я. «Ідеальний об'єкт: посидів, полежав у «дурці», знов пішов убив. Тому, що б він їм не казав, вони його відпустять, бо він хворий», — вважає депутат. І що б там хто не казав, фактично опозиційні нардепи з «Центру» явно від думки про політичний підтекст цього випадку не відмовляються. Тим паче що незадовго перед цим нападом жорстоко побили помічника Олексія Козаченка, а самому депутатові погрожували. Напад на нього парламентські однодумці пов'язують із його діяльністю в Одеській області, де Козаченко «пішов на відкриту боротьбу з керівництвом міста, виступав проти розбазарювання землі».
Та й колегам Козаченка непереливки: раніше було затримано помічника депутата із групи «Центр», Василя Гаврилюка, та сина домогосподарки ще одного «центриста» Сергія Кіроянца. Хлопця, за словами самого Кіроянца, обіцяли випустити в обмін на підтримку політреформи. Коротше кажучи, тиск, який і до того не давав вільно дихати депутатам гордої фракції, ще більше посилився після того, як вони «відмовилися підтримати одного з кандидатів на виборах Президента», (між іншим, щодо підтримки того чи іншого претендента на президентську посаду «Центр» іще не визначився – рішення буде ухвалено у вересні).
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
