Як зів’яв Жасмiн

Дідусь iз Мангеттену, цинічний нью–йорківець Вуді Аллен останнє десятиліття мандрує світом, знімаючи щороку новий фільм на згадку про нову відвідану країну. Так, наче купує листівку з чергових канікул... Загадковий Лондон, пристрасна Барселона, ностальгічний Париж, сонячний та галасливий Рим — скрізь уже встигло прозвучати алленівське «Мотор!». І, здається, жоден режисер не вплітає місцевий колорит у власні твори так добре, як це робить Вуді. Подейкують, що глави багатьох держав самі виявляють ініціативу, аби найвідоміший у світі комік завітав на гостини до їхньої країни і пригледів місце для наступних зйомок. Однак цього року Аллен повернувся у рідні Сполучені Штати. Певно що досліджений уздовж і впоперек американський побут не здався митцеві переконливим для чергової комедійної історії, отже, іронічний на перший погляд сюжет «Жасмiну» виявляється злободенною драмою, в якій традиційний джаз у вигляді саундтреку звучить аж ніяк не обнадійливо.

Головну героїню Жасмiн (Кейт Бланшетт) глядач застає у не найкращі часи. Світська левиця переживає втрату за втратою — банкрутство, загублений авторитет у вищому середовищі Нью–Йорка, смерть чоловіка. У салоні літака вдова набридає розмовами сусідці та аж ніяк не виглядає розбитою горем, швидше, знервованою ситуацією, що вийшла з–під контролю. Зі спогадів головної героїні в цій історії стає зрозуміло, від чого тікає Жасмiн. Для багатого бізнесмена, чоловіка Хела (Алек Болдуїн) вона була дружиною–аксесуаром — вдалим доповнення на званих вечорах. Не надто освічена та водночас досить кмітлива Жасмiн купалася у розкошах та багатстві й намагалася не заглиблюватися у справи благовірного, що пов’язані з незаконним грошовим обігом. Однак жіноча натура — загадка... Закриваючи очі на брехню Хела–бізнесмена, дружина не згодна ігнорувати брехню Хела–коханця. Ревнощі провокують її здати чоловіка правосуддю, той, не витримавши сорому, накладе на себе руки, а Жасмiн буде змушена розплатитися з кредиторами і розпочати нове життя подалі від галасливого Нью–Йорка.

У Сан–Франциско її чекає сестра Джинджер (Саллі Хокінс) iз двома дітьми та бойфрендом–механіком. Тіснота пролетарської квартирки і буденнiсть балачок роблять Жасмiн білою вороною в цій сім’ї. Вона, у свою чергу, намагається «вилюдніти» сестру, що працює касиркою в супермаркеті. Надалі чорна комедія розгортається у повноцінну драму з конкретними алюзіями на п’єсу «Трамвай «Бажання» Теннессі Вільямса. Подібно до самозакоханої Бланш, Жасмiн купається у власній депресії, щедро запиваючи її антидепресантами та алкоголем. При цьому вразлива, на перший погляд, жінка наполегливо намагається прилаштувати себе «у добрі руки» — крутить роман iз місцевим політиком. Робота секретаркою, комп’ютерні курси і посада асистентки стоматолога ніяк не складаються, і пригніченій трудовою діяльністю Жасмiн не залишається нічого, окрім як критикувати життя оточуючих її друзів та розмовляти вголос iз власними бісами, що іноді прокидаються у розхитаній свідомості.

І якщо у випадку з «Трамваєм «Бажання» на аморальну Бланш знаходиться свій простакуватий та жорстокий Стенлі Ковальскі, то тут владна Жасмiн аж ніяк не дасть себе образити, заглиблюючись у марення про найкраще життя.

Вуді Аллен чудово розуміється на психозах, так само добре як і на жіночих характерах. При цьому режисер безнадійно любить своїх недосконалих персонажів, інфантильних, брехливих, невротичних та зверхніх. Однак, розповідаючи історію Жасмiн, Аллен, здається, вистилає для головної героїні єдиний шлях — у прірву. Можливо, причина тому — тло, на якому розгортається ця драма. Злободенна Америка, певно, вже не здатна вразити Вуді, а її істинним обличчям цілком може стати образ залежної від матеріального комфорту Жасмiн.

Водночас для Кейт Бланшетт образ світської левиці, ймовірно, принесе як не перемогу, то хоча б номінацію в оскарівських перегонах. Роботу в картині Аллена критики записують до переліку її найкращих ролей.

В українському прокаті «Жасмiн» стартує 26 вересня.