Міністерство доходів і зборів України повідомило днями: вони готові відмовитися від власної ідеї про запровадження 1–2% податку з обігу, оскільки ця ініціатива не набула достатньої підтримки у бізнес–середовищі. «Я вважаю, що це не той шлях, яким ми маємо сьогодні йти», — повідомив журналістам про своє ставлення до проблеми міністр Олександр Клименко та водночас зазначив, що він вважає за необхідне вивчити доцільність зниження ставки на додану вартість.
Як відомо, раніше в розробленому Міндоходів законопроекті пропонувалося знизити ставку ПДВ в Україні із 17% до 9% та водночас скасувати пільги за цим податком, а також запровадити у вигляді компенсації податок з обороту зi ставками 1–2%. Прогнозувалося, що внаслідок цих змін надходження до бюджету мали зрости на 22 млрд. доларів.
Ідея податку з обiгу в Україні не нова, торік, наприклад, її активно обговорювали. Тоді Державна податкова служба пропонувала знизити ставки ПДВ для імпорту і внутрішнього ринку, а також запровадити податок з обігу в розмірі 2,5%. Тоді, втім, ідея також не отримала підтримки у підприємницькому середовищі.
Дискусії про справедливе оподаткування, яке до того ж може сприяти розвиткові економіки, тривають у нашій державі вже давно. Незважаючи на всю критику податку на додану вартість, саме він формує половину податкових надходжень до загального фонду державного бюджету. При цьому, що найважливіше, переважно його наповнюють імпортери. Знижуючи ставку ПДВ, ми фактично допомагаємо імпортерам, роблячи закупівлю товарів за кордоном дешевшою. І при цьому шкодимо власному товаровиробникові. Аналітики радять: нині найефективнiшою моделлю виглядає збереження ставки ПДВ на попередньому рівні з одночасним зниженням відрахувань у бюджет iз податку на прибуток.
Така тенденція податкових надходжень — не українське ноу–хау. У більшості європейських країн саме ПДВ формує половину податкових надходжень до бюджетів. При цьому там — в умовах економічної кризи — не чіпають чи навіть знижують ставку податку на корпоративні доходи (на прибуток) й одночасно підвищують ставку ПДВ. Такий податковий маневр збільшує надходження до бюджету й однозначно захищає національних товаровиробників.
Як вважають аналітики та учасники ринку, справедлива критика ПДВ базувалася на проблемах з його адмініструванням, невчасним поверненням. З ухваленням нового Податкового кодексу, формуванням електронного реєстру податкових накладних більшість претензій бізнесу втратила свою актуальність. Так, за 8 місяців нинішнього року ПДВ повернено на суму 36,9 млрд. гривень, що на 5,8 млрд. гривень, або на 18,8%, більше за відповідний показник минулого року. Понад 40% усієї суми повернено в автоматичному режимі.
ДОВІДКА «УМ»
Податок під французьким соусом
ПДВ діє майже у 80 країнах світу, серед них — практично всі промислово розвинуті держави. Єдиний виняток — США.
Першою ПДВ запровадила Франція, його у 1954 році ввели замість єдиного податку на виробництво. «Винахідник» податку на додану вартість — французький фінансист Моріс Лоре. Він описав схему дії ПДВ і пояснив його переваги над податком з обігу, які виражаються в уникненні каскадного ефекту під час його збору. У Франції податок на додану вартість у тому вигляді, в якому він існує сьогодні, було запроваджено 1 січня 1968 року.
У 1970–ті роки запровадження ПДВ стало загальноєвропейським. Наявність цього податку стала головною вимогою для вступу країни до ЄС. У Франції на ПДВ припадає 45% усіх податкових надходжень до бюджету, у Великобританії та Німеччині — 50%. Головні ставки ПДВ у країнах ЄС коливаються від 15% у Люксембурзі до 27% в Угорщині, 25% — в Данії, 24% — у Фінляндії і Румунії.