Запливи для зростання: на зимовому ЧС українські плавці оновили національні рекорди, але залишилися без нагород
На Олімпіаді в Парижі вітчизняні плавці виступили зовсім не так, як очікували від них їхні наставники та вболівальники. >>
Клим (праворуч) на льоду вже своє відіграв. (з сайта ХК «Беркут».)
— Сергію, завершивши кар’єру гравця, ви відпочиваєте від хокею чи слідкуєте за його життєдіяльністю?
— Я, як член ФХУ, нещодавно був на її виконкомі і знаю, що в Україні на той момент було лише дві команди, які мали стабільне фінансування й вели повноцінну підготовку до чемпіонату країни. А наскільки мені відомо, аби збірна могла грати на чемпіонатах світу, в країні, яку вона представляє, має бути свій внутрішній чемпіонат, де змагаються принаймні шість колективів.
— Певно, тому ФХУ і планує повернути під свій контроль національну першість та залучити до неї напіваматорські клуби на кшталт київських «Генералів» із Нічної хокейної ліги?
— Наразі це єдиний вихід. Бо якщо не буде чемпіонату, національна збірна не зможе виступати на першості світу. За непідтвердженою інформацією, розглядався варіант звернення до Міжнародної федерації хокею з проханням дозволити Україні проводити національний чемпіонат в урізаному форматі за участю чотирьох команд. У будь–якому випадку, для наповнення чемпіонату потрібно приймати команди з Нічної ліги.
— А ви після завершення професіональної кар’єри не плануєте грати в Нічній лізі?
— Поки що я лікуюся, оскільки за роки виступів на найвищому рівні заробив собі проблеми зі спиною та попереком. Тепер доводиться поправляти здоров’я, проходити реабілітацію.
— Після багатьох років великого хокею, можете сказати чи вартий спорт високих досягнень того, аби заради нього жертвувати своїм здоров’ям?
— Висловлю двозначну думку. Мені б не хотілося віддавати своїх дітей у професіональний спорт. Цьому б я точно не сприяв. Однак коли діти починають чимось займатися, вони входять в азарт, і потім відірвати їх від улюбленого захоплення дуже складно. Тож якщо діти захочуть пов’язати своє життя зі спортом, перешкоджати їм не буду, але обов’язково дам настанови.
— Швидкий занепад ПХЛ — це урок на майбутнє чи невідворотна реальність кожного такого хокейного проекту в Україні?
— Якщо говорити про майбутнє, то все напряму залежатиме від людей, які фінансуватимуть цей процес, оскільки без грошей нічого не можна зробити в спорті.
Що ж до ситуації з «Беркутом», яка сталася в минулому сезоні, — це ганьба для всього українського хокею. Усі мої російські друзі сміються й кажуть, що так справи не робляться. Команду, яка виграла регулярний чемпіонат, не пустили в «плей–оф»… Одним словом, безлад.
— Як хокеїсти «Беркута» пережили ту історію, коли в них, можна сказати, відібрали чемпіонство?
— Хочеться зазначити, що ми й досі не отримали заробітну плату за останні чотири місяці. Власник клубу Давид Жванія особисто мені обіцяв до кінця літа погасити заборгованість. Але й досі це питання не вирішене, й ніяких важелів для цього немає.
— Колишній гендиректор ПХЛ Анатолій Загородній пропонував хокеїстам для захисту своїх інтересів створити в Україні незалежну хокейну профспілку.
— Я не називатиму причину, але в нашій країні зробити це нереально.
— Завершувати кар’єру приємніше на мажорній ноті. Не було бажання провести прощальний матч?
— Якби в Україні хокей нормально розвивався, можна було організувати таку зустріч. Але з такою плачевною ситуацією, що нині склалася в нашому хокейному господарстві, я навіть про це й не думав.
— Ви вже визначилися зі своїм новим родом діяльності?
— Поки що я розглядаю різноманітні варіанти. Хотілося б залишитися в хокеї, але ситуація цьому не сприяє.
— Але якщо обирати між тренерською та бізнесовою нивами, до чого лежить серце?
— В інституті я закінчив менеджерський факультет. Та й за внутрішнім складом, думаю, організаторської жилки в мене більше.
— Зазвичай упродовж кар’єри спортсмени–ігровики колекціонують футболки, фуфайки. Напевно, ви не виняток?
— Так, справді, їх у мене багато, але наразі знайти їм якесь застосування не вдалося.
— Можливо, створите виставку або віддасте в музей?
— Є в мене давня ідея щодо спортивного бару.
— Цікаво. Як вважаєте, матчі яких чемпіонатів у вашому закладі будуть користуватися популярністю?
— Звичайно, КХЛ, адже Національну хокейну лігу вночі ніхто дивитися не буде.
— А які ваші особисті вподобання в КХЛ?
— Стежу за «Донбасом», Казанню та магнітогорським «Металургом» (за дві останні команди я виступав). Також буду вболівати й за московське «Динамо», де грає Костянтин Касянчук та трудиться менеджер Олег Купріянов, із яким я працював у «Магнітці» чотири роки.
— На що в нинішньому сезоні може претендувати «Донбас»? Їх знову очікуватиме боротьба за восьме місце в конференції?
— Хотілося, щоб вони піднялися вище. У будь–якому разі, для команди важливо пробитися до «плей–оф», а там, якщо вдасться подолати перший раунд, можна і з восьмого місця стати чемпіоном.
— Нещодавно збірну України очолив російський тренер Андрій Назаров. Його легіонерський статус — це плюс чи мінус для нашої команди?
— Головне, щоб тренер був хороший, а місцевий він або легіонер — не має значення. Важливо, щоб усередині колективу він створив комфортну атмосферу та зміг виконати поставлені перед ним завдання.
— Для вболівальників хороший тренер той, хто забезпечує результат. А як гравцям бачиться «хороший тренер»?
— Звичайно, він має бути класним стратегом і тактиком, володіти навичками психолога, аби змусити кожного гравця битися на льоду, а не грати як–небудь. Має бути «своїм» і суворим водночас.
— Робота кого із представників тренерського цеху вам імпонувала найбільше?
— Я б виділив Зінетуллу Білялетдінова — у його діяльності все було вибудовано чітко, по системі.
— Прихід нового наставника до керма нашої збірної ознаменувався хвилею натуралізації росіян для потреб хокейної України. Що скажете стосовно цього?
— В Україні немає великого вибору хокеїстів, клас яких відповідав би рівню збірної. Тим, на кому раніше трималася команда, вже далеко за 30, а молодих можна перелічити на пальцях однієї руки. Якщо ми хочемо вже зараз грати в елітному дивізіоні, іншого вибору немає.
— Припустимо, Україна проб’ється до вищого дивізіону, де їй випаде протистояти російській збірній. Чи не виникне у натуралізованих росіян конфлікту інтересів?
— Гравці, які погоджуються приймати українське громадянство, знають точно, що за збірну Росії вони вже не гратимуть. Адже там неймовірно висока конкуренція, й за першу команду виступають лише зірки. А висококласних виконавців у наших північних сусідів дуже багато. Зрозуміло, що вони всі хочуть грати за збірну Росії, але якщо їм туди дорога закрита... Подивіться, на збірні Італії, Франції — там багато канадців виступає, у яких була мрія зіграти за збірну своєї батьківщини.
Щодо наших «легіонерів», то, окрім можливості зіграти на світовій першості, вони матимуть ще й матеріальні вигоди. Відтак, думаю, прагнутимуть віддячити своїм «батькам». Водночас буде їм що доводити й російському хокейному керівництву, яке не звернуло на них увагу.
— Яким вам бачиться рішення з порятунку українського хокейного чемпіонату?
— Усе повністю залежить від фінансування. Не буде грошей — не буде команд і чемпіонату. У Росії що зробили: поставили президента на ковзани, створили для бізнесменів пільги, прийнявши потрібні закони. Як результат, вони почали вкладати гроші в спорт. У нас, на жаль, такого немає.
— Що ж, тоді потрібно зробити так, щоб наш Президент ходив не тільки на футбол, а й на хокей.
— Згоден. Власне, за часів СРСР футбол і хокей були в нашій країні двома найпопулярнішими видами спорту. Проте зараз в авангарді лише футбол. Хоча й там, здається, останнім часом не все гаразд.
— Представники багатьох видів спорту відверто недолюблюють футбол через непомірно високу й необґрунтовану увагу держави до нього. А як ви ставитеся до футболу?
— Я дуже люблю футбол, намагаюся дивитися хороші ігри. Думаю, якби пішов не в хокей, то точно займався б футболом.
— Яка ваша улюблена футбольна команда?
— Звичайно, київське «Динамо».
— Що скажете про його останні результати?
— Прикро, але що вдієш... Гадаю, варто дати Олегу Блохіну час. Від самого початку роботи з «Динамо» від нього чекають результату, чинять психологічний тиск. Улітку в команду взяли висококласних гравців, але потрібно, щоб вони зігралися. Наш уболівальник звик отримувати «усе й відразу», а так не буває.
— А в хокеї як довго будуються нові команди?
— Рік і довше.
Сергій Климентьєв
Майстер спорту міжнародного класу з хокею (амплуа — захисник)
Народився 5 квітня 1975 р. у Києві.
Грав за команди «Сокіл», «Медісін–Хат тайгерз», «Рочестер амерікенз», «Філадельфія фантомз», «Мілуокі адміралз», «Ак барс», «Металург» (Мг), «Авангард», ХК МВД, «Торпедо» (НН), «Салават Юлаєв», «Беркут».
У складі національної збірної України провів більше 60 матчів, зігравши на 13 чемпіонатах світу. Учасник Олімпійських ігор 2002 року.
Чемпіон Росії–2006 у складі «Ак барса». Чемпіон України в складі «Сокола».
Закінчив Київський національний університет фізичної культури та спорту (факультет менеджменту).
На Олімпіаді в Парижі вітчизняні плавці виступили зовсім не так, як очікували від них їхні наставники та вболівальники. >>
Підбивати у футболі наприкінці року підсумки роботи подобається далеко не всім, адже, серед іншого, оцінювати доводиться лише половину зіграного сезону, відтак і оцінки часто носять половинчастий характер. >>
Після перемоги навесні на чемпіонаті світу в дивізіоні IB українська хокейна збірна у серпні-вересні спробувала відібратись на Олімпіаду-2026. >>
Футболіст збірної України Михайло Мудрик, який наразі грає за лондонський Челсі підтвердив, що його проба на допінг виявилася позитивною. >>
Statbet — це спортивний портал, який пропонує не лише актуальні новини, але й глибокий аналіз подій та розширену статистику. >>
Григорій Козловський очолив ФК «Рух» у незвичному хокейному матчі з «Шахтарем». Козловський став MVP матчу, забивши 8 голів >>