Навіть столичним студентам цікаво з «Мрійником». (автора.)
«Ми побоювалися, що «Мрійники» не зацікавлять старшокласників. Але бачимо, як хлопці з ними ходять, переглядають. Для них це — як у бізнесмена планувальник–органайзер», — розповідає «УМ» керівник проекту «Я люблю рідний край», у рамках якого упорядковане і подароване дітям це видання, Ірина Соляр. Цей довгостроковий проект за сприяння одного з найуспішніших сільськогосподарських підприємств — «Мрія агрохолдинг» — має на меті розвиток місцевих громад Тернопільської, Хмельницької, Житомирської, Рівненської, Івано–Франківської, Чернівецької та Львівської областей. У «Мрійнику» велику увагу приділено фізичній і громадській активності, духовності та практичним порадам, як досягнути успіху. Дитина може записати тут свої мрії, проаналізувати їх і структурувати, поділити шлях до них на кроки і реалізувати заплановане.
«Усі відомі люди починали свій шлях із мрії. Усі ми маємо мрії, але не завжди знаємо, як їх досягати», — каже «УМ» автор–упорядник книги Ольга Жук. Щоденник поділено на три блоки: осінь — це пізнавальна активність; зима — вивчення традицій та історії рідного краю, весна — практичні поради щодо реалізації мрій. Герої «Мрійника» Петрик і Марічка потрапляють у різні ситуації і вчаться успішно їх долати. «Діти мають зрозуміти, що найкращий друг може бути протилежної статі — це не обов’язково «любов», але взаємодопомога, підтримка, обмін ідеями й порадами, що підштовхує до розвитку», — розповідає Ольга. На завершення кожної з історій про Петрика та Марічку є завдання для власника «Мрійника». Біля пропозиції учень має наклеїти позначки «Мрію!» або «Дію!».
Петрик і Марічка сучасні — вони користуються новітньою технікою, вивчають іноземні мови, знімають відео, користуються інтернетом і вміють доносити мешканцям інших регіонів інформацію про свій рідний край. Діти записують розповіді старожилів, роблять гарні фото і виставляють презентації в Youtube. «Яким би не було селище — з розбитими дорогами, пошарпаними будівлями, занедбаними садами, — воно має родзинки, про які варто розповісти іншим», — говорить автор–упорядник книги.
Школярі можуть уже зараз до своїх «Мрійників» записати, завдяки яким добрим справам вони зможуть стати відомими у своєму селі чи містечку — чи дорогу прокладуть, чи школу відремонтують, чи книгу напишуть. Важливо, щоб вони захотіли стати в пригоді рідному краєві.
Із цим пов’язане і Древо роду, яке пропонується скласти дітям. «Діти мають відчувати свою «вписаність» у «структуру поколінь», — розповідає Ольга. — Мене глибоко вразила одна історія про Голодомор. У 1933 році одна бабуся вже вмирала з голоду і просила Бога дожити до весни, щоб вигуляти внука по зеленій травичці. Навесні вона, вже опухла, винесла дитя на траву зі словами: «Безсмертячко ти моє!». Її не стало, але вона жива, поки її діти і внуки передаватимуть пам’ять про неї своїм дітям». Отож порадник–мрійник пропонує школярам записати, хто були їхні бабусі й дідусі, рідні чи прийомні.
В основі практичних порад про те, як досягнути реалізації мрій і стати успішним, використано теорію життєвого успіху співробітниці Інституту психології ім. Г. Костюка Національної академії педагогічних наук України, кандидата психологічних наук Юнони Лотоцької. В ході її проекту в Лабораторії нових інформаційних технологій навчання проаналізовано праці дослідників успішності з усього світу та понад 700 життєписів успішних людей різних історичних періодів, опитано понад 50 тисяч сучасників із різних країн світу.
«На авторському курсі Юнони Лотоцької я отримала багато інформації і захотіла донести цей скарб до дітей, — каже Ольга Жук. — Адже мені свого часу бракувало інформації: як користуватися часом, грошима, знаннями, як планувати свій шлях до мети. Важливо донести знання до дітей у селах і маленьких містечках, у яких немає доступу до великих бібліотек, а інтернет, як відомо, не завжди подає перевірену інформацію, до того ж діти ще не вміють користуватися ним грамотно».
Отож Петрик поліз на горище і знайшов стару скриню із залишеними бабусею «заповідями» — що потрібно, аби досягти успіху. «Живи, будь собою, пам’ятай, що Бог тебе любить, яким би ти не був, і так само батьки тебе люблять». Даються короткі поради — що слід робити, щоб бути здоровим чи щоб уміти розпоряджатися коштами.
У «Мрійнику» є інформація про сайти, де можна здобути безкоштовну онлайн–освіту, адже є чимало сайтів, де можна підучити математику, англійську, куховарство чи різновиди мистецтва. Є перелік фільмів, які варто подивитися дітям. І є розділ із порадами, як вибрати професію.
Про все це батьки в українських селах далеко не завжди розповідають дітям. Тим паче, коли матері чи татусі постійно на заробітках у Росії, Італії чи Іспанії. Батькам, до речі, і самим «Мрійник» видається корисним. Адже часом вони нав’язують дитині своє бачення її майбутнього, незважаючи на її власні мрії і таланти. «Читаючи своїй донечці історії з «Мрійника», я зрозуміла, як важливо допомагати дітям розвивати здібності за будь–якої моди. Тож тепер відкладемо скрипку, яка так мені подобається, і візьмемося за футбол. Я навіть вирішила здійснити й свою мрію — навчитися плавати», — розповідає мати третьокласниці Оленки Надія Стельмашевська з Чернівецької області.
«Працюючи над книгою, ми зібрали інформацію про всі школи регіону, — розповідає керівник проекту «Я люблю рідний край» Ірина Соляр. — У проекті взяли участь майже 800 шкіл. Ми проаналізували, скільки дітей навчаються, якого віку, які є можливості для розвитку в їхніх селах чи містечках. З’ясувалося, що бракує пропозицій iз вивчення іноземних мов (ми запропонували вивчати їх через інтернет на безкоштовних курсах) і орієнтування в професійній сфері — адже всі намагаються опанувати професії юриста й економіста. Отож ми потихеньку спрямовуємо підлітків до професій агронома, тракториста, комбайнера — сьогодні це достойна високооплачувана робота на сучасній техніці з кондиціонерами».
«Я теж із села і розумію, що не до всього «міського» є доступ, — розповідає Ольга Жук. — Але немає такого села, де не було б людини, яка фотографує. Також зазвичай є в селі людина, яка гарно пече пироги чи шиє–вишиває. От Марічка хоче вишити своєму новонародженому братику сорочечку, бо не хоче, аби його хрестили в купленій на дешевому базарі одежині. І тітонька в селі, яка добре вишиває і знає символіку народної вишивки, охоче навчає цього дівчинку». Це й активізація місцевої громади — адже дає змогу взаємодіяти і забезпечити передання традицій наступним поколінням».
«У сучасному перевантаженому інфопросторі дітям важко вибрати інструменти для саморозвитку. «Мрійник» — це порадник кожного школяра серед безлічі можливостей. І в списку «Мої 50 мрій» поруч із новим телефоном чи модним платтям діти запишуть відвідування різноманітних гуртків, вивчення дерева роду і мрію стати гордістю рідного краю», — ділиться враженням директор Васильківецької школи з поглибленим вивченням інформаційних технологій і технологічних дисциплін, що на Тернопільщині, Світлана Байталюк.
Це школа нового типу для сільської місцевості, зорієнтована на аграрне виробництво. Тут найсучасніші комп’ютерні кабінети, на 200 учнів припадає 64 комп’ютери. До того ж усі п’ятикласники і десятикласники отримують щороку від агрохолдингу «Мрія» нетбуки. Загалом проекти, спрямовані на розвиток школярів, компанія організовує п’ять років поспіль, свідомо вкладаючи ресурси у майбутнє.
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
