«Світло», що зігріє

18.09.2013
«Світло», що зігріє

Кадр із кліпу до пісні «Пробач» (співає Роман Ващук, режисер Віктор Завальнюк). (з сайта kinofest–svet.com.ua)

«Ми хочемо, щоб на екранах телевізорів і в кінотеатрах більше показували фільмів моральних, якісних, які надихають робити добро і бути добрими», — каже «УМ» заступник директора Першого християнського кінофестивалю «Світло» Світлана Тимошенко. Фестиваль відбудеться з 26 по 28 вересня у столичному Будинку кіно. Є надія, що невдовзі фільми–переможці ми побачимо й на українських телеканалах.

Організатори фестивалю вирішили об’єднати творчих людей, які знімають «кіно без насилля», і створити платформу для популяризації «світлого, культурного, просвітницького кіно» в Україні й за кордоном. Передбачалося, що це активізує християнських інтелектуалів та митців і посприяє українській культурі загалом. «Ми отримали на диво багато заявок від авторів фільмів, — розповідає Світлана Тимошенко. — Навіть не змогли усіх робіт прийняти. Адже фестиваль проводиться вперше й обмежений у часі — всього 16 годин для перегляду. Дуже багато робіт прислали з Росії, достатньо — з України, відгукнулися Білорусь i США. Не всі з надісланих робіт виконані на високому професійному рівні, але, безумовно, є стрічки, варті показу на широкому екрані». І тут важливо, щоб фільми були не лише «ідеологічними», а й майстерно знятими і новаторськими з мистецького погляду. «Ми намагаємося зробити програму не так релігійною, як загальнолюдською, що спонукає до роздумів, до перегляду свого ставлення чи поглядів на основі моральності, — пояснює Світлана. — Християнські фільми мають зацікавити не лише активістів церковних парафій чи священиків, а й широкий загал, щоб ці ідеї та цінності стали значимими для багатьох прошарків нашого суспільства». Тому до журі конкурсу запросили відомого режисера, заслуженого діяча мистецтв України Михайла Іллєнка та художника–постановника близько 60 фільмів, члена Національної спілки кінематографістів України Віталія Яська.

У фестивалі беруть участь понад 30 студій iз чотирьох країн — України, Білорусі, Росії й США — окремі режисери. Кожна зі студій запропонувала по кілька фільмів, соціальних роликів, музичних кліпів. Під час показу в Будинку кіно не буде розділення за жанрами — ігрові фільми чергуватимуться з документальними, роликами і кліпами. Фестиваль — екуменічний, тут можна буде побачити роботи представників різних християнських конфесій. Організатори запрошують також представників керівництва різних церков України.

Цікаво, що оргкомітет шукав роботи не лише драматичні й трагічні, а й комічні. Адже вплив від веселого фільму часом буває більшим, ніж від трагічного. Переважно це фільми виробництва «Студії во ім’я святого Іоанна воїна» з Білорусі. Утім загалом і кліпи, й соціальні ролики, й документальні та ігрові фільми свiдчать про те, що ми, люди, не завжди все робимо правильно, і бувають моменти, коли найбільше, що можемо зробити, — це звернутися до Бога. І почати робити добро. Скажімо, звернути увагу на вбогі сім’ї з дітьми в напівзруйнованих селах Дніпропетровщини (фільм «Поламані долі» Максима Черномора). Чи взяти приклад із родини британських пенсіонерів Леонардо й Патрисії Джой, які переїхали в Україну й тут виховують сиріт. Чи згадати про людей, які пережили в роки війни Катастрофу (фільм «Молитва» київської режисерки Світлани Соколенко, ТРК «Надія»). Звісно, прозвучить і тема абортів. «Я чекаю, коли ти візьмеш мене на ручки», — промовляє до дівчини, яка замислила дітовбивство, її «плід» (ролик «Ненароджене дитятко» Володимира Черномора з Тернополя). Гості фестивалю побачать і 20–хвилинний фільм «180 градусів. Гімн любові» Валентини Грешуненко з київської студії «Еммануїл» — про християнську віру в житті славетної співачки Анни Герман. Також буде демонструватися фільм «Художник» відомого телеведучого християнських програм і режисера Юрія Захватаєва — про долю надзвичайного митця Анатолія Алексєєва, що проілюстрував атлас з анатомії, за яким студенти–медики досі вивчають будову тіла. Він, адвентист, так і не отримав диплома про вищу освіту, бо не відрікся віри в Бога. Однак працював на кафедрі Харківського медінституту, малював і тиражував діафільми про здоровий спосіб життя, оформлював і видавав підпільні часописи.

Буде на кінофестивалі й особливий показ — фільм «Владика Андрей» Олеся Янчука, знятий на кіностудії ім. Олександра Довженка. Це стрічка про життя однієї з найвидатніших постатей української історії — митрополита Шептицького. Він уже транслювався на українському телебаченні. Утім більшість фільмів фестивалю — це відкриття для широкої громадськості. «Ми хочемо підтримувати авторів таких стрічок, особливо молоді таланти, — каже Світлана Тимошенко. — Деякі з них зов­сім не мають можливості показувати свої твори на телебаченні, бо за це зазвичай треба платити. А наші інформаційні партнери вже заздалегідь погодилися показувати фільми переможців. Це християнські телеканали, зокрема CNL i ЦК (Центральний Канал), зацікавився співпрацею і телеканал «Культура». Утім фінансування самого фестивалю наразі обмежується добровільними пожертвами. «На даний момент є спонсори інформаційні, шоколадні, видавничі, але немає меценатів фінансових, — каже заступник директора заходу. — А це важливо, бо ми плануємо робити фестиваль щорічним, ще й упродовж року організовувати різні просвітницькі заходи».

  • Повернення церкви

    До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>

  • Пристрасті навколо храмів

    На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>

  • Речники кривавого «миру»

    Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>

  • Таємний фронт

    Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>

  • Скарбниця мощей

    Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>

  • Після Пасхи — до єднання

    Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>