Садок космічний біля хати

Бананова картопля, двометровий чистотіл і виноград на груші

Іван Круп’як — з родини переселенців, що їх насильно вивезли колись з–під словацького нині Кошице до Кіровоградської області в Україні. Прагнучи бути якомога ближче до рідної землі, Круп’яки згодом перебралися на західну Україну. Пан Іван народився в селі Миролюбівка Тернопільського району. Батько його походив iз багатого графського роду, але в радянських реаліях закінчив рільничу школу і понад 20 років керував рільничою бригадою в колгоспі. Можливо, саме від нього передалася синові велика любов до землі. Щоб реалізувати її, він, давно вже міський житель, не тільки плекає свій сад–город у приватному секторі Тернополя, а ще й обробляє шматок поля за містом.

Біля хати у Круп’яка чого тільки не росте — хоч потроху, але фактично всі традиційні садові дерева та городні культури. Окрім того, незвичні для місцевих присадибних ділянок японська вишня, чорна горобина, червона лобода, огіркова трава, гірчиця, євшан–зілля. Чимало є суто лікарських рослин, на яких господар добре знається і широко їх застосовує, серед них є й зовсім рідкісні — приміром, майже двометровий алтайський чистотіл, який набагато сильніший за звичайний. Чи ось лаконос американський, чиє листя та корені дуже помічні для лікування опорно–рухової системи людини. Ще Іван Круп’як вирощує «бананову» картоплю — її бульби дуже схожі за формою на екзотичний плід, жовтого чи фіолетового кольо­рів.

А взагалі такої присадибної ділянки особисто я ще не бачила ніде. Вона нагадує щось не зовсім реальне, казкове, бо невелика площа — це «чотири в одному»: і садок, і городець, і квітник, і мініатюрна плантація лікарських рослин. Налиті грона винограду сорту рислінг красуються аж у верховітті груші поміж її не менш рясних плодів, а квасоляні стебла комфортно розвісилися на нижніх гілках яблуні, що вгинаються від яблук (виткі рослини самі собі знайшли природну опору, і деревам це, схоже, зовсім не заважає). У голові не вкладається, як може всього на трьох сотках поміститися, та ще й при цьому буйно рости, цвісти і плодоносити у повній гармонії між собою стільки дерев, кущів та інших рослин. До того ж традиційних грядок чи клумб правильної геометричної форми тут немає — здається, що все росте, як само собі хоче. Насправді ж це не зовсім так.

«Кожного ранку я кланяюсь своїм деревам та рослинам, є для них і спеціальні молитви»

Усі рослини треба садити чи сіяти згідно з розташуванням зірок на небі, стверджує Іван Круп’як, бо кожна — як і людина чи тварина — має зв’язок з певним сузір’ям і наділена відповідною енергетикою. Тож якщо ви хочете використати їх для себе з найбільшою користю, ігнорувати закони Космосу не можна. Важливо у правильний день і навіть час доби не тільки саджати чи сіяти, а й обробляти та збирати урожай. Та що там — навіть споживати його потім треба не будь–коли, якщо є потреба сповна задіяти цілющі властивості злаків, овочів та фруктів. Особливо важливими є місячні фази. Іван Круп’як радить збирати врожай на спадаючому Місяці, а коренеплоди і саджати в такий же період. Для фруктів та інших надземних плодів найкращий час — перед молодим Місяцем. Збирати ж насіння найоптимальніше ще й опівдні, між 12–ю та 14–ю годинами і, дуже бажано, в тиху сонячну погоду. А більшість лікарських рослин найсильнішу енергетику мають лише рано–вранці, коли на них випадає роса.

З урахуванням усього цього тернопільський астролог уже багато років поспіль складає спеціальні календарі і щоразу все більше переконується у правильності «космічної методи». А щоб вносити корективи у зв’язку з кліматичними змінами, він постійно веде і занотовує спостереження за погодою. Інформацію для своїх розрахунків на наступний рік Круп’як починає збирати вже від літнього сонцестояння, а в середині грудня сідає за підготовку нового календаря.

«А ще все живе хоче любові й уваги, — каже пан Іван. — Я кожного ранку виходжу надвір і кланяюсь усім своїм деревам та рослинам. Є для них і спеціальні молитви та примовляння. Та й просто час від часу розмовляю з ними, і вони мене чують. Ось вам один приклад — якось нічні приморозки загрожували моїм помідорам. Обійшов їх, помолився, щиро попросив витримати холод, лише про кілька кущиків, що були в стороні від інших, якось забув. Так от тільки ті забуті й вимерзли, а решта вистояли».

Вишня від Шевченка й калина від Франка

Дуже цікаво слухати розповіді Івана Круп’яка про дерева. Пан Іван каже,що кожне з них має особливу енергетику, і це відображено в багатьох народних піснях, казках та легендах. І недарма, приміром, дуб та липа завжди вважалися священними, і саме під ними колись проводили важливі зустрічі чи зібрання. Яблуня — головний символ плодючості, і лікувальну силу від багатьох хвороб у ній має геть усе — і плоди, і листя, і цвіт, і кора, і навіть корені. Ще всі дерева поділяються на жіночі («мінусові») і чоловічі («плюсові»). Тож є не тільки липа, а й липун, не тільки дуб, а й дубиця. А от плодові дерева усі жіночі, тому й «родять», дають плоди. Мають дерева, за словами пана Івана, і свої «характери» та «вподобання», і їх теж бажано враховувати. Так, сливи люблять рости в компанії, груша — «одиночка», а яблуні погано ведеться на місці, де раніше вже росло дерево цієї породи. Садівники, які цих споконвічних правил не знають чи легковажать ними, потім постійно дивуються, чому дерева дають невеликий урожай і при найкращому догляді.

«Взагалі правильне поводження з рослинним світом — це ціла наука, яка передавалася нашими предками з покоління в покоління, — завершує Іван Круп’як свою розповідь. — Оволодіти нею — значить навчитися використовувати сили природи з максимальною користю для людини. Є задум написати колись про це все книжку, бо зібрав уже дуже багато цінної інформації».

Уже прощаючись iз господарем біля воріт його скромної, але такої затишної, завдяки насамперед рослинному світу, садиби, звернула увагу на велику розкішну вербу, яка наче живою завісою закриває будинок iз боку дороги. Виявилося, що її саджанець був привезений колись iз російської Смоленщини — місця, де бере початок головна ріка України Дніпро. А ще дім тернопільського астролога оберігають калина з двору Івана Франка в його рідних Нагуєвичах на Львівщині та вишня з села Моринці на Черкащині, де народився Шевченко. Вони також акумулюють і передають своєму господарю потужну позитивну енергію.