Війна: поза досвідом класики
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Аліна Бринзак...
— Аліно, з якого віку ти почала малювати?
— Серйозно малювати я почала з одинадцяти років. А взагалі, малюю з дитинства. До жодної художньої школи не ходила і не ходжу. Я самоучка.
— А як же шкільні гуртки?
— Гуртки є, і моя вчителька змушувала туди ходити, але я не ходила, оскільки у мене не було часу цим займатися. Я навчаюсь у романо–германській гімназії, і у нас дуже насичена програма. Якби не моя вчителька, Людмила Юріївна, яка, помітивши мій потенціал, буквально змушувала мене займатись і ходити на олімпіади, то навряд чи я б досягла таких успіхів.
— А чим уже можеш похвалитись?
— Особливо нічим, так: перемоги у районних, міських олімпіадах. Поки що найбільше досягнення — друге місце на всеукраїнській олімпіаді.
— Що найбільше любиш малювати і як визначаєш свій стиль?
— Я пишу портрети. Вони мені найкраще вдаються. Ненавиджу пейзажі. Мій стиль близький до гіперреалізму. Зараз працюю у графіці. Починала я малювати простим олівцем, вугіллям, крейдою, а потім спробувала звичайною кульковою ручкою. І зараз надаю перевагу їй.
— Чи були якісь експерименти в техніці?
— Ні, лише в кольорі. Мені не подобається працювати ні гуашшю, ні аквареллю, жодними фарбами. Недавно спробувала кольорові ручки. Вийшло непогано. І зараз малюю двокольорові портрети: червоно–чорні або синьо–червоні.
— Чи є художники, на яких рівняєшся?
— Нікас Сафронов, він теж пише портрети, але працює фарбами і зовсім у іншій манері.
— Твоя робота на пленері усіх вразила. Як виникла така ідея?
— Це, фактично, спільна ідея. Моя вчителька малювання вигадала, а я втілила. Адже часто зустрічаються такі малюнки. Наприклад, портрет у формі тварини чи квітів. У нас — птахи. Взагалі ми не очікували, що малюнок справить таке враження. Там були набагато сильніші в технічному плані роботи, професійні. Зізнаюсь, навіть не хотіла туди йти: кінець навчального року, відпочинок, мала свої плани, але мене майже слізно вмовили, і я погодилася. Сама захистила честь школи.
— Чим хотіла б займатися у майбутньому?
— Малюванням, бо це в мене виходить найліпше. Можливо, піду навчатись до Художньої академії. Ще мене цікавлять іноземні мови.
— Вивчиш мови і гайнеш за кордон?
— Мабуть. Мрію про Америку, а втім, підійде Польща і Чехія. Там освіта доступна і є перспективи.
— Що надихає на творчість?
— Музика. Люблю малювати під класику. Музика, взагалі, стала поштовхом до малювання. Я захопилась творчістю музичного гурту One Republic. І почала малювати учасників гурту. У «Фейсбуці» знайшла одного з учасників і почала переписуватися з ним і з його родичами. Потім надіслала до Америки листа з малюнками. Вони тепер висять у нього на стіні в рамці. Він сфотографував і виклав фото у «Фейсбук», і всі побачили, що він отримав посилку з України.
— Твої картини вже мають голлівудські зірки. Чи пробувала продавати роботи...
— Поки що такої мети немає, але якби вийшло, то було б непогано.
— Гріх не запитати про твої творчі плани...
— Спробую намалювати нашого кота (сміється). Він у нас попелясто–білий. Мусить гарно вийти у графці.
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Скасувати оголошення конкурсу на отримання премії від ЮНЕСКО із назвою «Міжнародна премія ЮНЕСКО-Росії імені Менделєєва з фундаментальних наук», закликає Національний музей історії України. >>
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
Нещодавно видатну споруду архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая в Києві, яка постраждала від пожежі ще у вересні 2021 року і від російської атаки наприкінці 2024-го, — було офіційно передано римсько-католицькій парафії у безоплатне користування строком на 50 років. >>
«Чутливий наратор» — це назва 30-сторінкової промови Ольги Токарчук по врученні їй Нобелівської премії. >>
Державний реєстр розшукуваних культурних цінностей розпочав роботу в Україні, зокрема вже підготовлені понад 6 тисяч відповідних форм для внесення об’єктів до нього. >>