Між Театром та адронним колайдером

11.09.2013
Між Театром та адронним колайдером

Режисер Стефан Рікордель у компанії ДАХівців. Робота кипить.

Ви чули? «ГОГОЛЬFEST» у Києві вже вшосте! Новина, що тягне на сенсацію, зважаючи на тернистий шлях мистецького заходу: то майданчика немає, то грошей, а то і того, й іншого. Переконатися, з якого бруду ростуть квіти мистецтва, наочно може кожен із нас, пройшовши від метро «Видубичі» 10 хв сірим бетонним тунелем, що називається вулиця Інженерна, і вийшовши до заводу ЕМЗ, що змінив назву на арт–кластер «Видубичі» — місця, де вдруге проходить «ГОГОЛЬFEST». Напередодні відкриття фестивалю орієнтирів на те, що саме тут знаходиться пункт призначення, — мінімум: вичовгані червоні стрілки–вказівники на асфальті. Ідеолог події Владислав Троїцький вважає, що привести глядача до локації — це завдання саме ЗМІ. Тому даємо орієнтир: адреса Інженерна, 7В знаходиться по лівій стороні вулиці за темно–червоними залізними ворітьми і бетонною колонадою. З іншого боку, Троїцький так само переконаний, що якщо українці хочуть мати цікаві й діючі творчі майданчики, то повинні самі долучитися до їх створення: «Ми, загалом, освічені, розумні, котрі мріють щось корисне зробити для країни, виявляємося десь на узбіччі. Тому виникла думка, що «ГОГОЛЬFEST» — це ми, Україна, Київ, люди, що готові відповідати один за одного. І з’явився лозунг — «привласни» «ГОГОЛЬFEST»! І захищай його. Так виникла ідея храму».

Ціна квитка до храму

Храм — метафоричне визначення, абстрактне, оскільки арт–кластер «Видубичі» сьогодні — це коробка відпрацьованого заводу з брудними вікнами, калюжами на підлозі, якимось залізяччям під ногами, а між цими декораціями сновигають люди, які щось переносять, кріплять, встановлюють, малюють, співають і грають. Тобто є світло в кінці тунелю. І є кураж перетворити цю територію на світлий залюднений культурний центр і, скажімо, через шість років iз подивом згадувати, з якого металобрухту це все виникло. Про бюджет фестивалю говорити не будемо, оскільки і самі організатори не люблять цієї теми (грошей же ніколи не вистачає). Влад Троїцький наголошує лише на відданій командній роботі та фінансовій підтримці окремих людей, зокрема, Анатолія Юркевича та компанії «Сіті Стейт», на чиїй території відбувається «ГОГОЛЬFEST», та багаторічного партнера Євгена Уткіна.

Цьогорічний «ГОГОЛЬ­FEST» — це простір на 2,5 тис. м кв. Це близько тисячі учасників із 15 країн та сто годин майстер–класів. Відкриття фестивалю відбудеться 13 вересня і ознаменується двома перформансами: театральним — «...Не Бог, не цар, ані герой...» у постановці Троїцького (20.00) і музичним — показ німого фільму «Хліб» (1929) під супровід білорусів Port Mone (21.00).

Увага! Вхід на цьогорічний фестиваль частково платний: п’ятниця–субота–неділя — 20 грн. У день відкриття — 50 грн. В інші дні тижня — безкоштовно. На окремі заходи потрібен квиток, який можна придбати у театральних касах, через онлайн–каси або на місці.

Нижче ми викладемо найяскравіші події з насиченої програми фестивалю (крім перерахованих, є ще музична, літературна, кіно– та дитяча секції). Повністю із розкладом «ГОГОЛЬFEST» можна ознайомитися на сайті фестивалю, а також на інформаційному стенді на «Видубичах». Наразі ж організатори попереджають — у програмі можливі зміни.

Театральна програма

Логічно і традиційно, що на «ГОГОЛЬFEST» велику увагу приділяють театральним постановкам, яких загалом буде 13. З них українсько–французька прем’єра — «с...ТАНЦІ...я» за участі Dakh Daughters band (реж. Стефан Рікордель, квиток — 100 грн.). Україно–американська постановка Вірляни Ткач «Капітан Джон Сміт» (100 грн.). Угорський національний театр представлений виставою російського режисера Віктора Рижакова «Перукарка» (100 грн.). Студенти школи–студії МХАТ покажуть «Гогольревізор» (100 грн.). Чотири танцювальні вистави, зокрема іспанське «Інтимне коло» (50 грн.). Вистави «Даху», львівського «Воскресіння», Нового драматичного театру на Печерську.

Освітня програма

«Цього року ми віді­йшли від концепції лише мистецтва, — розказує координатор програми Олег Лебедєв. — Тому залучили кілька наукових товариств. Наприклад, ключова подія — це лекція фізика–математика Євгена Мартинова, учасника проекту Alice («Великий адронний колайдер»), який розкаже, як ця тема впливає на життя звичайної людини. У світлі перетворення заводу в творчий простір ми залучили організації, що займаються питаннями урбаністики — переобладнання індустріальних центрів у житлові райони чи арт–кластери. В Україні є такий досвід — це фонд «Ізоляція» з Донецька». Відзначимо також панель Smart Talk, в якій візьмуть участь громадські діячі та науковці, зокрема автор «УМ» доктор фізико–математичних наук Максим Стріха.

Візуальна програма

Цьогорічний акцент «ГОГОЛЬFEST» — на інтеграції малюнка в простір. Як уже зазначалося, концепція візуальної програми — це храм, переосмислення культурного та історичного досвіду, у рамках цього проекту вже маємо величезні вітражі на скляних стінах заводу. Свій слід на стінах заводу залишать і художники–графітчики. Ще одна експозиція буде розміщена на тотемах, дерев’яних стовпах. Відеоарт розмісять у маленьких будиночках на другому поверсі головного приміщення.

Програма академічної музики

Концерт музики Едуарда Артем’єва (композитор фільмів Андрія Тарковського та Андрея Кончаловського) за участі Державного академічного естрадно–симфонічного оркестру України, диригент — Микола Лисенко (правнук Миколи Лисенка). Прем’єра композиції Валентина Сильвестрова у музично–візуальному проекті «Дорога зі скла» від «Тельнюк: Сестри» й канадського художника Ігоря Поліщука. Фестиваль «Давня музика в Києві» презентує концертні програми Lege artis та «Краще крізь віки» (Ніна Матвієнко). Вартість квитка на всі заходи — 30 грн., студенти — 15 грн., діти, пенсіонери — безкоштовно.

Майстерні

У рамках програми буде представлений напрям 3D друку — принтери, лекція потужного сервісу 3D друку в Європі i.materialise. Інші воркшопи — з лиття металу, переобладнання велосипеда в електровелосипед. Окремий акцент на створенні арт–буків, листівок, плакатів. «Люди зможуть принести свій матеріал, опрацювати на комп’ютерах, ми його подивимося, відберемо, потім віддрукуємо. Тобто людина отримає свій продукт на руки. Безкоштовно», — пояснив координатор програми Тарас Тусовський.

ПРЯМА МОВА

— На одному з майстер–класів ви зізналися, що нерідко запитуєте себе «Що я в цьому житті зробив?». Дивно чути таке питання від людини, чиє ім’я стало брендом.

— Якщо ти себе не запитуєш, що зробив за сьогодні, то ти помер, просто стаєш овочем, — каже Влад Троїцький, директор та ініціатор «ГОГОЛЬFEST». — У мене зараз таке гостре сприйняття реальності, тому що я стаю старшим, і у мене є якісь свої проблеми зі здоров’ям зокрема, і я розумію ціну кожної секунди життя. Також мені стає важко боротися з тотальним інфантилізмом і непрофесіоналізмом в Україні.

— Чи існує вже план, як житиме арт–кластер після закінчення «ГОГОЛЬFEST»?

— Треба спочатку вибудовувати інфраструктуру діалогу. Тобто завдання — чи зможуть творчі українці між собою домовитися. Це зараз я намагаюся зробити. Всі чекають — зробіть нам бізнес–план. Я кажу ні, я не хочу цього робити. Питання — хто зробить.

— Чому всі найсмачніші події фестивалю відбуватимуться так пізно ввечері — восьма, дев’ята, десята години?

— Тому що люди працюють. Крім того, театр може працювати тут, тільки коли темно, а це — починаючи з восьмої вечора.

Олексій Тарасьєв, директор компанії «Сіті Стейт»:

— У нас ще немає чіткого бачення майбутнього цього арт–кластеру. Є така мрія, вона ж мета. Але ми не готові робити це зовсім безкоштовно. На першому етапі ми вкладаємо гроші, але колись захочемо бачити віддачу. Так, ми би хотіли, щоб тут було щось схоже на «Флакон», «Винзавод» (в Росії. — Ред.) — були творчі майстерні, театри, креативні люди.