Напруга в Центральній виборчій комісії зростає з кожним днем: звідусіль до ЦВК йдуть і їдуть потенційні президенти України. Часу в них залишається дуже мало — документи на реєстрацію кандидатом у гаранти претендент на це високе звання або уповноважена особа партії, що його висунула, має подати не пізніше, ніж 2 серпня. До речі, саме цього дня будуть остаточно спростовані (або підтверджені) чутки про ймовірне висунення Леоніда Кучми, якого нібито дуже вмовляє йти на дозволений Конституційним Судом третій (другий) термін оточення. Бо, хоча останній термін, відведений Центрвиборчкомом на висування кандидатів, минув іще 27 липня, усі, хто встиг до цього дня належним чином завірити свої документи в нотаріуса, ще мають можливість віддати їх на суворий суд Сергія Ківалова та його підлеглих. І якщо, скажімо, нинішній Президент тишком-нишком таки сходив до нотаріальної контори й «оформився» як самовисуванець, то він іще дуже навіть встигне попсувати нерви Вікторові Януковичу, який уже освоївся у ролі «єдиного кандидата».

Ну й багато ж у нас бажаючих стати главою держави! Навіть якщо ЦВК не зареєструє більше жодного (а це сумнівно, з огляду на те, що без посвідчень поки ще залишаються такі досвідчені політичні діячі, як Олександр Омельченко і Віталій Кононов), наявна двадцятка б'є рекорди президентських виборів в історії незалежної України. Скажімо, 1994-го у першому турі змагалися семеро, а у 1999-му — тринадцятеро кандидатів. Звісно, до 31 жовтня можуть «не дожити» й чимало тих, хто наразі вже озброївся посвідченням кандидата і прагне штурмувати президентську вершину. Хтось може відсіятися вже до 20 вересня, коли минає останній термін подачі до ЦВК 500 тисяч зібраних на підтримку кандидата підписів, хтось «зніметься» перед самим днем голосування... Але, найімовірніше, всі кандидати битимуться до кінця. Не обов'язково переможного — якщо «серйозні» претенденти й справді ставлять перед собою мету перемогти, то в численних кандидатиків-«мальків» завдання дещо інше. Для чого вся ця дрібнота плутається під ногами гігантів, журналістам пояснив на прес-конференції директор Інституту політики, голова Комітету ВР з питань свободи слова та інформації, народний депутат від «Нашої України» Микола Томенко.

21 квітня у парламенті по гарячих слідах слухали ситуацію, пов'язану з виборами міського голови у Мукачеві. «Події, які відбулися 18 квітня, засвідчують, що в Україні МВС, СБУ, місцева влада злилися з бандитами. Для Закарпаття тотожні поняття «місцева влада» і «бандитські формування»... В Україні стався кримінальний заколот, у Мукачеві владу силою захопили представники СДПУ(о) за допомогою криміналітету... Натхненниками й організаторами всіх тих злодіянь, які були в Мукачеві, є Соціал-демократична партія України (об'єднана), і тому по всіх ознаках, які там чинилися, я стверджую, що СДПУ(о) — партія фашистської спрямованості, яка працює з бандитами». Ці слова належали Віктору Ющенку — керівнику політичної сили, у якої на виборах у Мукачеві невигадливо і брудно відібрали перемогу. Певна річ, така заява не могла сподобатись СДПУ(о). І не в останню чергу тому, що ярлик «фашиста», який проесдеківські ЗМІ намагаються повісити на Ющенка, після цієї заяви ліпився саме до «тіла» партії Віктора Медведчука. Тож не дивно, що есдеки вирішили через «найсправедливіший у світі» суд відкараскатися від цього, а також від вірогідної причетності до організації «мукачівського шабашу».

Позавчора з'явилося повідомлення про те, що «нашоукраїнці» у Прилуках на Чернігівщині викрали у штабі свого головного виборчого опонента, Віктора Януковича, півдесятка листів із підписами громадян. Самі «нападники» — а це керівник чернігівської облорганізації НРУ Віталій Лабазов, голова міського осередку Руху Володимир Манько та підприємець Микола Кирєєв (усі троє є помічниками депутатки-«нашоукраїнки» Лілії Григорович) — кажуть, що діяли законно. І додають, що у міськштабі Януковича їх ще й побили.

Із декларацією про доходи за 2003 рік Віктора Януковича, оприлюдненою, як і відповідні декларації всіх зареєстрованих кандидатів у президенти, на сайті ЦВК, у журналістів «УМ» чомусь постійно виникали проблеми. Усі звіти про минулорічні прибутки відкриваються й читаються, а Прем'єровий — уперто повідомляє про помилку, яка не дозволяє проглянути документ. І що воно за халепа, думали ми, невже декларація Віктора Федоровича користується такою популярністю, аж не витримує напливу бажаючих у неї зазирнути? Хтозна, може, так воно й було. Бо подивитися у переліку майна сім'ї Януковичів таки є на що. І золото-діаманти тут зовсім ні до чого, бо офіційно задекларовані статки у Прем'єра, як уже розповідала «УМ», досить скромні. Однак реєструвати його кандидатом у Президенти все одно було не варто. Бо, як з'ясувалося з таки відкритої в результаті численних спроб декларації, наш глава Кабміну не знає державної мови! А згідно із Законом «Про вибори Президента України», кандидат на цю посаду обов'язково повинен володіти українською. Як ви гадаєте, людина, яка цій умові відповідає, може припуститися одразу двох помилок у слові, біля якого їй щодня сотні разів доводиться ставити свій підпис на офіційних документах? У графі «займана посада і категорія державного службовця» кандидат власноруч вивів: «Прємьєр-міністр».