Польські політики вкотре довели, що є більшими захисниками українських інтересів, ніж денаціоналізовані та проросійськи налаштовані верхні ешелони української влади. Колишній міністр закордонних справ Польщі, а тепер свіжоспечений депутат Європарламенту від Соціал-демократичної партії Польщі Даріуш Росаті розповсюдив в Європарламенті підготовлений ним проект резолюції із закликом активізувати політику ЄС по відношенню до України та Білорусі, включно з наданням цим двом країнам перспективи членства в ЄС, повідомляє польська інформагенція ПАП. «Ініціатива скерована на те, щоб Комісія із закордонних справ Європейського парламенту прийняла резолюцію із закликом до Європейської комісії про засадничу активізацію політики по відношенню до України та Білорусі, а також до Європейської Ради з проханням накреслити чітку перспективу зміцнення інтеграції між ЄС та Україною і Білоруссю, включно з повним членством цих країн», — сказав Росаті.
У поширеному в Європарламенті документі зазначається, що відносини ЄС з Україною та Білоруссю повинні отримати високий пріоритет, потрібно створити нові інструменти впливу на громадянські осередки в цих країнах та зміцнити і підсилити економічну співпрацю і допомогу для них. І, нарешті, потрібно чітко змалювати перспективу їхнього членства в Союзі. На думку Росаті, накреслення такої перспективи зменшило б невпевненість у закордонній політиці ЄС і сприяло б розбудові політичного фронту підтримки євроінтеграції у цих країнах. Він нагадав, що остання декларація Президента Леоніда Кучми про відмову від членства в НАТО та ЄС «виявила повну неефективність дотеперішньої політики ЄС по відношенню до цих двох країн». Польський політик також звернув увагу на те, що Білорусь є «неслушно забутою країною». Він визнав, що відмежування від влади цієї країни має всі підстави, але не бачить причин для відмови від контактів на рівні громадян, позаурядових організацій, місцевих органів самоврядування, представників ЗМІ та інших осередків, які формують громадську думку.
Росаті як досвідчений дипломат робить висновок: «Дотеперішня політика ЄС була неактивною, занадто консервативною та віддзеркалювала систему пріоритетів, які більше відповідали стану ЄС до розширення, коли вона була спрямованою на країни Середземномор'я, Північної Африки і навіть Латинської Америки». На його думку, після розширення ЄС ранг східної політики значно зріс, тому потрібно східний вектор закордонної політики ЄС «поставити на чолі списку пріоритетів».