Організатори Євробачення–2014 нарешті визначилися з місцем його проведення. Наступною Меккою меломанів стане Копенгаген. Майданчик, на якому змагатимуться понад двадцять конкурсантів, було вирішено не будувати з нуля (як було в Баку в 2012 році). Більше того, концертний комплекс B&W Hallerne має всі шанси стати найстарішим прихистком пісенного конкурсу, адже збудований він ще на початку 1960 років. До 1996 року тут будували судна, наразі ж приміщення слугує культурним комплексом. За право приймати Євробачення боролись три данські міста, однак про жодне з них не повідомляли у ЗМІ. Півфінали конкурсу пройдуть 6 та 8 травня, фінал — 10 травня. 59–й за рахунком конкурс Євробачення пройде під слоганом «Приєднуйтесь до нас» (Join Us). До слова, данська столиця не вперше прийматиме пісенний конкурс. Євробачення тут проходило у 1964 та 2001 роках. Нагадаємо, право на проведення Євробачення–2014 у себе вдома виборола данська конкурсантка Еммілі де Форест з піснею Only Teardrops на останньому пісенному змаганні у Мальме в травні 2013 року.
З 10–го вересня у Київському Національному центрі театрального мистецтва ім. Леся Курбаса відкриється нова акторська школа. Проект має назву «Акторська школа образного перетворення». Навчальний курс у школі побудовано за новаторськими методиками щодо існуючої системи акторської підготовки. Він активно ґрунтується на психології особистості, творчості та філософії Григорія Сковороди, Рене Декарта, Імануїла Канта. «Програма та методика цієї акторської школи — це пошуки, експерименти, теоретичні та емпіричні дослідження останніх 30 років», — пояснює автор ідеї та керівник школи Олександр Токарчук. Навчання триватиме 2 роки і буде розділено на 4 семестри. Старт занять — 10 вересня. До того часу набиратимуть слухачів. Студентом «Акторської школи образного перетворення» може стати будь–хто. Щоб стати студентом, необхідно заповнити анкету на сайті Центру театрального мистецтва ім. Леся Курбаса та пройти спеціальну співбесіду.
Найвідоміший режисер–мультиплікатор Японії, культовий кіномитець Хаяо Міядзакі оголосив про те, що має намір завершити свою кар’єру. Про це повідомив президент анімаційної студії Ghibli Кодзі Хосино на Венеціанському кінофестивалі. Студія Ghibli була заснована Міядзакі у 1985 році. Відтоді під її логотипом було створено десятки анімацій, відомих усьому світові. Поки що режисер не прокоментував свій намір. Остання робота Міядзакі «Вітер дужчає» днями була представлена на Венеціанському кінофестивалі і отримала високу оцінку кінокритиків. Історія про відомого японського конструктора Дзіро Хорікосі, що проектував винищувачі у воєнний час, має всі шанси потрапити до короткого списку оскарівських номінантів у категорії «найкраща повнометражна анімація». За більш як 40 років творчості на рахунку Міядзакі є нагороди Американської кіноакадемії, Берлінського та Венеціанського кінофестивалів, а також численні трофеї Японської кіноакадемії.
На 85–му році життя помер відомий український перекладач Олександр Терех. Сумну звістку приніс його колега, головний редактор журналу «Всесвіт» Дмитро Дроздовський на своїй сторінці у мережі «Фейсбук». Творче життя Олександр Іванович безперервно пов’язував iз «Веселкою», адже працював там редактором та завідувачем відділу західної літератури. Займався перекладач і викладацькою діяльністю, студенти Києво–Могилянської академії досі пам’ятають його лекції з теорії перекладу. Однак найбільша заслуга Олександра Тереха — десятки класичних творів світової літератури, які він доніс до українського читача. Його перу належать переклади таких бестселерів, як «Марсіянська хроніка» Р. Бредбері, «Слідами змови» О. Тріза, «Кораловий острів» Р. Белентайна, роман «Звіробій» Ф. Купера (спільно з Л. Солоньком), трилогія Д. Голсуорсі «Сага про Форсайтів». На жаль, нездійсненною залишилась мрія Олександра Івановича — створити перший український переклад «Улісса» Джеймса Джойса. Роботу Олександр Терех не встиг завершити. Редакція газети «Україна молода» висловлює щирі співчуття та слова підтримки сім’ї Олександра Івановича!
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
