Прекрасний вік

Здавалося, ще рік тому Франсуа Озон підкорив фестивальну публіку проникливою драмою «В домі», де в звичайну картину побуту заклав тонкий психологізм, наділивши його літературною естетикою та витонченою еротичністю. Однак уже у травні Каннський кінофестиваль приймав режисера з новою стрічкою — сексуальним одкровенням «Молода і прекрасна». Глибинність і першого, і другого твору малює в уяві їх режисера не інакше як деміурга, що проживає свій фільм, занурюючись у проблематику з деякою одержимістю. Однак Озон, здається, має невичерпний запас гострих питань, якими щороку сипле на вдячних глядачів. Потому після історії дитячої подекуди жорстокої зацікавленості школяра Клода у відтворенні побутового стендалівського реалізму («В домі» ), французький режисер із захопленням перейшов до теми дівочої підліткової самоідентичності, що межує з атрофією будь–яких почуттів. У даному випадку обидва фільми постають таким собі втіленням буржуазних етюдів, для яких режисер підібрав відповідну музику, помістив у вишукані інтер’єри і наділив відвертою тілесністю.

«Молода і прекрасна», як зізнається сам Озон — це портрет юної дівчини у в чотирьох­ сезонах та чотирьох піснях (у даному випадку — варіації ліричної пісні зірки французького шансону Франсуази Арді). Вперше молода Ізабель постає перед глядачем у променях сонця. 17–річна дівчина відпочиває на літньому курорті разом iз батьками. Тут–таки ми бачимо прагматизм, яким наділена школярка: вона зав’язує дружбу з однолітком, однак ідеальний сценарій першого кохання виявляється прорахованим планом «позбутися цноти перед початком лекцій». Не відчувши ані задоволення, ані збудження, Ізабель протоптує шлях до пізнання себе та свого тіла — повернувшись у осінній Париж, дівчина починає займатись проституцією. Адреналін від подвійного життя — чи не єдиний чинник, який змушує школярку продавати своє тіло. Ізабель живе у забезпеченій сім’ї, психологічного підґрунтя для нездорової сексуальності дівчина також не має, мати напрочуд ліберальна, вітчим приймає Ізабель як рідну і навіть пишається тим, що дочка вступила до Сорбонни. Потому шукати соціальної проблематики у Озона не варто. Режисера не хвилює, що головна героїня є неповнолітньою, актуального месиджу, як і госторосоціального тла, тут не знайти.

Що ж змушує прекрасну Ізабель йти у дорогі готельні номери до незнайомих клієнтів похилого віку? Примхливий бунт проти фальшивої моралі свого класу у даному фільмі перегукується з сюжетом «Денної красуні» — драми Луіса Бунюеля 1967 року з Катрін Деньов у головній ролі. Відчутні тут і нотки моралістського стилю класика французької нової хвилі Еріка Ромера. Вишукано–холодний образ юної німфоманки, у виконанні молодої французької моделі Марини Вакт критики назвали потраплянням у ціль. Пустий погляд, яким нагороджує своїх клієнтів Ізабель не інакше як бар’єр і найбільш промовисте свідчення атрофії почуттів, від яких дівчина по–всякчас ховається у нових сексуальних пригодах.

Із приходом нового сезону головна героїня, здається, так само оповита холодом. Психологічно домінуючи над своїми однолітками, Ізабель не здобуває тієї емоційності, за якою веде «полювання», натомість стає цинічнішою, скажімо, відкидає серйозні наміри молодого залицяльника і відверто втішається фактом своєї фінансової незалежності. Водночас зароблені кошти дівчина методично складає до купи, не витрачаючи жодного франка — меркантильну спрагу режисер відкидає як таку, знов–таки наголошуючи на тому, що суть проблеми має, швидше, психологічне, а не соціальне тло. Таке небажання пояснювати сюжет деякою мірою йде на користь фільмові, змушуючи глядачів зосереджувати погляд на беземоційному обличчі Ізабель. «Молода і прекрасна» постає не провокаційною історією, а спробою методичного дослі­дження головного персонажа.

Незріла свідомість юної красуні похитнеться лише раз — коли на її очах під час інтимних утіх помре один iз клієнтів, з яким, здавалося б, у Ізабель з’явився емоційний зв’язок. Однак катарсису, одкровення та розквіту на кшталт весінньому сезону, в який відбувається розв’язка, від спустошеного покоління годі чекати. Доля юної проститутки залишається непідвладною навіть батькам, які згодом дізнаються про темну сторону життя своєї дочки. Мораль історії у тому, що іноді мораль як така не потрібна. Сподівання на щасливий фінал — прерогатива Озонівських глядачів, однак не Озонівських героїв.

В українському прокаті фільм стартував 29 серпня.