Навчаємося за Шевченком

«У кожнiй хатi «Кобзар» лежав поряд iз Бiблiєю»

— Пані Віро, як виникла ідея уроку? Як вдалося «достукатися» у владні двері?

— На цей навчальний рік припадає велична національна дата — 200–річчя від дня народження Тараса Шевченка. Ця постать є унікальною для українського народу і з точки зору впливу на наше національне становлення, і з точки зору об’єднавчого потенціалу для нас теперішніх. Тому наш фонд «Велика родина» другий рік поспіль втілює масштабний культурно–освітній проект «Шевченку 200», намагаючись зробити свій внесок у гідне відзначення ювілею. Розпочати навчальний рік шевченківським уроком — це одна з наших численних ідей. Ми запропонували провести його у Київському Національному університеті ім. Т. Шевченка, де працював Тарас Григорович, де відбувався період його найвищого літературного злету. Пройде урок в аудиторії імені Михайла Максимовича. Це теж невипадково. Максимович — перший ректор університету і друг Тараса Шевченка. На Першому Національному буде пряма трансляція. Оскільки це канал, який можна увімкнути у будь–якому населеному пункті України, то ми сподіваємось, що не буде перешкод, аби шевченківське слово залунало у кожній школі та професійно–навчальному закладі.

Звичайно, ми задоволені, що наша громадська ініціатива отримала державну підтримку. Думаю, що це саме той випадок, коли партнерство громадськості й державних інституцій є дуже плідним. Не можна замикати шевченківський ювілей у колі офіціозу. Треба давати широку дорогу громадським ініціативам і акціям. Тільки так можна надати шевченківському ювілею всенародного звучання.

— У чому полягає зміст уроку? Що хочете донести до молоді?

— Цей урок — присвята людині, яку можна назвати духовним лідером українців. Людині, яка стала Пророком нашої волі та незалежності. Людині, яка присвятила Україні, українству, українському слову все своє життя. Важливо, аби в різний спосіб наші діти віднайшли свого Шевченка, осягли його величний геній. Наш телеурок стане своєрідним прологом до Року Шевченка, і ми хочемо, аби він пробудив інтерес до великої постаті, дав нові ракурси в осмисленні його життя та спадщини. Ми ще далеко не все уявляємо. Просте питання: як у добу, коли не було ні комунікації у теперішньому розумінні, ні iнтернету, ні телебачення, могла відбутися така нечувана прижиттєва популярність Шевченка? В українському середовищі не було людини, яка б не знала віршів Шевченка. У кожній хаті «Кобзар» лежав поряд із Біблією на одному столі. Цей феномен ще далеко не осмислений нами! Поет знайшов такі слова, говорив такою мовою і говорив про те, що ранило серце і западало в душу кожного, хто жив на українській землі. Він говорив про те, що було близьке і потрібне українцям. Шевченко і сьогодні актуальний, треба тільки почути його, сфокусувати Шевченка на сьогоденну проблематику. Він актуальний, коли ми говоримо про мову, про духовність, про єднання, про нашу свободу. Хіба новому поколінню не потрібні ці максими?

— А скільки учнів будуть присутні безпосередньо в аудиторії?

— Аудиторія розрахована на 200 осіб. Запрошені учні семи київських шкіл, професійно–технічне училище №43, ліцей імені Тараса Шевченка. Але головна фішка й полягає у тому, що можливості телебачення безмежно розсувають стіни класу. Тут місця вистачить усім, хто хоче долучитися до унікального шевченківського світу.

— Але ж не в усіх школах, передовсім сільських, є телевізори.

— Думаю, це трохи анахронічне уявлення. Можливо, не в кожному класі, але у кожній школі телевізор є. Урок можна провести в актовому залі. Можна скористатися онлайн–трансляцією в інтернеті... Словом, можливості є. Переконана, ніхто не відмовиться від унікального телеуроку.

— Хто проведе телеурок?

— Звичайно, фігура викладача на уроці є центральна. Для підготовки уроку створено робочу групу. Працюють методисти, працюють шевченкознавці. Велику роботу здiйснює Інститут літератури імені Т. Шевченка. Урок готується провести заступник директора інституту Сергій Анастасович Гальченко, чиє життя присвячене Шевченку та його творчості. Повірте, ця людина знається на шевченківській темі.

— Чим ще плануєте прикрасити урок? Чим здивуєте?

— Здивуємо. У ході уроку буде презентовано рідкісну книгу — факсимільне видання першого «Кобзаря» 1840 року. Його надрукувало видавництво «Веселка» за фінансування нашого фонду і підтримки Інституту літератури НАН України, де зберігається оригінал. Коли тримаєш у руках цю невеличку книжку, ніби відчуваєш Шевченкову присутність. Вона не схожа на величезний масив інших видань «Кобзаря». До, речі, прекрасне вступне слово до видання дав академік НАНУ Микола Жулинський, директор Інституту літератури.

Переконані, що Шевченко буде чудово звучати у рок–музиці

— Віро Іванівно, ми бачимо, що Перший Національний канал уже не вперше транслює заходи під егідою Благодійного фонду «Велика родина». Як склалося це співробітництво?

— Так, ми плідно працюємо з цим каналом за всіма програмами та проектами «Великої родини». У нас укладено угоду і ми, здається, взаємно корисні: канал має що показати глядачеві, ми — показати свої заходи суспільству. Наприклад, вся Україна у березні побачила прем’єру музичного твору Євгена Станковича «Страсті за Тарасом» iз Національної опери, а у травні — прем’єру хорового концерту Валентина Сильвестрова «Псалми Шевченкові» з Софії Київської. Ці програми вигідно виділялися на тлі, скажімо відверто, доволі в’ялого телевізійного контенту. Це були події культурного життя не лише столиці, а й цілої України. Ми хочемо нарощувати свою присутність у телепрограмах і дуже дорожимо нашим партнерством із Національною телерадіокомпанією України. Сподіваємось, що це взаємно.

— Які заходи ще плануєте провести?

— Маємо кілька ідей. Плани великі. Ми шукаємо новизни і надаємо перевагу проектам, які приваблюватимуть людей різного віку, орієнтовані на різні верстви населення, людей різних культурних смаків і уподобань. Ми, наприклад, переконані, що Шевченко буде чудово звучати у рок–музиці, тож плануємо велику шевченківську рок–інсталяцію. Ми звертаємося з цією пропозицією до Міністерства культури, до наших виконавців, і сподіваємося, що знайдемо зацікавлену підтримку.

Наступного року плануємо у Національній опері провести ще один концерт, який називатиметься: «Два великих українці. Шевченко і Лисенко». Лисенко написав більш ніж 85 музичних творів на вірші Тараса Шевченка. Хіба вони не мають залунати у Рік Шевченка?

Ми хочемо, щоб була підтримана ідея фонду про відкриття у «Мистецькому арсеналі» великої ювілейної виставки, де б українці могли долучитися до величезної мистецької шевченкіани. Вона розкидана по музеях, вона чекає свого часу у музейних запасниках, приватних колекціях... Частина експозиції могла бути створена разом із закордонними шанувальниками Шевченка з Росії, Казахстану, Литви...

Усе це можна зробити, подарувати людям. Але проект такого масштабу потребує державної підтримки. Ми звернулись по неї до Президента України і Кабінету Міністрів. Сподіваємось, що наша щира ідея не залишиться без уваги.

— Чи відбудеться виставка робіт учасників ваших шевченківських арт–пленерів? Ми побачимо прекрасні дитячі малюнки?

— У березні в Українському домі разом iз міською адміністрацією ми відкриємо виставку дитячих робіт. До речі, всі ці картини вже виставлені на сайті фонду. Але потрібен справжній вернісаж, де б юні обдарування відчули себе у ролі справжніх митців. Там стільки несподіваного! Наприклад, переможець харківського арт–пленеру 18–річний Василь Бєлов намалював харківський пам’ятник Тарасу Шевченку в оточенні героїв — кумирів сучасної молоді. Там Робокоп тримає в руках «Кобзаря», а астронавт — український прапор. Художник назвав малюнок «Шевченко — forever!». Прекрасна фантазія! Молодь у свій спосіб привласнює Шевченка. Для неї Тарас — не старий дідуган у смушевій шапці, а живий герой нашого часу!

За 22 роки ми не зняли нового повнометражного фільму про Шевченка

— Ви проводили конкурс кіносценаріїв на кращий фільм про Шевченка. Коли ж ми матиме новий фільм?

— Зараз реалізуються два проекти. Один iз них — переможець нашого конкурсу фільм «Прощання з пустелею» Олександра Денисенка. Зараз завершується підготовчий період, і є всі передумови сподіватися, що стрічка побачить світ. Інший кінопроект — фільм «Толока» режисера Михайла Іллєнка. Зйомки фільму розпочато, але втілення цього неординарного творчого задуму потребує значних ресурсів. Державних коштів не вистачає, тож сьогодні наш фонд намагається залучити позабюджетні кошти на завершення проекту. Така собі «толока» на «Толоку». Ми віримо, що в Україні є люди, які допоможуть подарувати Україні модерний фільм про Великого Кобзаря, адже за 22 роки ми не зняли нового повнометражного фільму про цю людину. Скільки ще будемо «їхати» на радянський кіношевченкіані, якою б талановитою вона не була?

— Чи готуєте якісь міжнародні проекти?

— Можливо, не всі знають, що у Кабардино–Балкарії, у горах Кавказу, на висоті 4200 м є пік Шевченка. Лише кілька разів дніпропетровські альпіністи здійснювали сходження на цю вершину, де височіє бюст Тараса Григоровича та майорить український прапор. Маємо намір разом із Міністерством молоді та спорту у наступному році здійснити міжнародну шевченківську альпініаду на пік Шевченка. Це дуже складний і витратний проект, але є група альпіністів, причому з різних країн, які сповнені рішучості здійснити ювілейну експедицію. Я переконана, що вона відбудеться, але попрацювати доведеться серйозно. Це дуже відповідальна справа, і від підготовки багато що буде залежати.

Як бачите, ідей і проектів вистачає. У Рік Шевченка перед державою і всією українською громадою відкривається широке поле для творчого польоту. Ми дуже сподіваємося, що тонус підготовчих заходів до шевченківської річниці буде підвищуватися. Ми сподіваємося, що держава надасть цьому потужний імпульс, адже через Шевченка влада могла б дуже багато сказати громаді, багато до чого її спонукати. Українське єднання навколо Шевченка, його думки і слова — найбільша шана нашому Пророкові.