Монітор для Доріана Грея

Востаннє Московський театр імені Єрмолової гастролював у Києві більше двадцяти років тому. І вже сам цей факт мав би гарантувати нинішнім гастролям єрмоловців підвищену увагу столичної публіки. Але цей багатолюдний візит — приїхало більше 80 працівників театру — мав iще одну подробицю–інтригу, яку уважний театрал не міг проігнорувати: вперше театр привіз до України його теперішній керівник Олег Меншиков, який заступив на цю посаду минулого року. А оскільки дві з трьох привезених вистав були випущені саме за останній рік, то київську чотириденку єрмоловців можна було б розцінювати і як іспит для Меншикова. Ним же й ініційований, адже він міг би зверстати ці гастролі зi спектаклів, перевірених московської публікою...

На зустрічі зі столичними журналістами Олег Меншиков розповів, що він не лише актор та художній керівник Театру імені Єрмолової, а і його директор. «Свідомо пішов на це суміщення, — пояснив свою позицію Олег Євгенович. — Заради спокійної атмосфери в театрі. Бо там, де художній керівник та директор — це дві різні людини, працівники й актори неодмінно гуртуються у два табори». Свої амбіції на цих посадах він сформулював так: «Щоб наш театр був одним із найкращих у Москві». Причому, за словами Меншикова, ніякого нового «театрального велосипеда» для цього вигадувати не потрібно. Треба просто випускати хороші вистави і мати висококласну трупу. Наслідувати деяких своїх колег–керівників театрів, які на шляху до популярності запрошують до своїх вистав зірок телесеріалів, він не збирається. Бо не бачить у цьому сенсу і допускає появу «легіонерів» у театрі лише тоді, коли матиме для них потрібну драматургію. «До нас приходять на прослуховування дуже талановиті актори, — пояснив принципи кадрової політики Олег Меншиков. — Але я їм відмовляю. Бо коли беру людину на роботу, то маю її цією роботою забезпечити».

Під номером один у «екзаменаційному білеті» Меншикова стояло питання «Портрет Доріана Грея». Вистава, в якій він уперше вийшов на сцену як художній керівник театру. Ще перебуваючи у статусі майбутніх прем’єр, цей спектакль уже виглядав претендентом на одну з найбільших театральних провокацій сезону. Ставити «Доріана...» в одному з найстаріших російських театрів Меншиков запросив молодого режисера Олександра Созонова, учня Кирила Сєрєбрєннікова. Той заявив про свою готовність догодити цим спектаклем найрізноманітнішій публіці («хтось побачить сучасний блокбастер, хтось — модні медіа–картинки, хтось розгледить історію кохання і гріхопадіння», «ідея вистави — це краса»...). Амбіції молодого режисера підтримав і сам Меншиков, який дав добро і фінансування для того, щоб нафарширувати «Портрет Доріана Грея» сучасними технологіями та різними технічними придумками. У результаті театр отримав найбільш технічно укомплектовану виставу за весь час його існування. Величезні монітори, які, власне, були найголовнішим елементом декорації, відеотехнології, що дозволяли акторам опинятися в різних місцях... Таку надсучасну версію історії, написаної Оскаром Уайльдом більше ста років тому, глядачі сприймають iз полярно протилежними емоціями: прихильникам класичного театру всього цього ІТ буде справді забагато, більш «просунутим користувачам» така «обгортка», безумовно, не стане на заваді у розшифровці коду Доріана... Але на адресу Меншикова у ролі Лорда Генрі щире «браво!» кричали як старші прихильники його героя у «Покровських воротах», так і молодші шанувальники кіно і театрального мистецтва, що з цим актором познайомилися під час перегляду його останньої кінороботи в «Легенді №17».

На друге питання «білета» Меншиков доручив відповідати корифеям театру Валентину Гафту та Володимиру Андреєву (під час київських гастролей Володимир Олексійович, який очолював театр до цього і зараз є президентом єрмоловського театру, відсвяткував свій 83–й день народження). Вистава за Чеховим «Найбільша маленька драма» у їхньому виконанні вийшла таким собі концентратом історії театру, наповненим духом акторства і залаштунковою енергетикою. Професійною сповіддю, адже це блискучі моновистави двох майстрів сцени (Гафт — актор Світловидов, Андреєв — суфлер Нікіта), об’єднані в єдине ціле.

Сьогодні, на завершення гастролей, від єрмоловців прозвучить «Оркестр мрії». Вистава, яку вже привозили до Києва, є бенефісом Олега Меншикова — і це при тому, що на сцену виходить кілька десятків людей — тож аншлаг у «Жовтневому палаці» гарантований. І якщо після сьогоднішнього вечора хтось спробує виставити оцінки за іспит — то поспішати з цим таки не варто. Бо іспит для самого Меншикова триває. Наступним питанням у його особистому екзаменаційному білеті стоїть «Ревізор». Говорить, незважаючи на свої глибокі симпатії до комедійних ролей, ні на Чичикова, ні на Городничого претендувати не буде — зосередиться лише на режисурі.