У нас на районі...

Ще кілька років тому черкаська міська влада хвалилася тим, що вже незабаром створить у мікрорайоні Митниця, на розі вулиць Жужоми та Гагаріна, новий сучасний парк. Буде там і великий сценічний майданчик — його розмістять просто на Дніпрі та оточать плавучими фонтанами. Але масштабна обіцянка так і залишилася маленькою цяцянкою. А тим часом цей спальний мікрорайон, який розташувався впритул до центру, і надалі ходить у міської влади у пасинках — тут немає не лише омріяного парку, а й доріг, елементарних тротуарів, освітлення, світлофорів, зате багато обгороджених парканами недобудов і рекламних щитів.

«У кущах — купи сміття і нерідко ночують бомжі»

Черкаський мікрорайон Митниця — один із наймолодших у місті. Той, хто хоч раз їхав до Черкас через дамбу Кременчуць­кого водосховища, мав змогу милуватися його багатоповерхівками, які височіють ліворуч на берегах Дніпра.

Саме з цих прибережних територій, як свідчить історія, почали формуватися Черкаси як поселення. Тоді тут перетиналися торгові шляхи і право торгувати на прилеглих землях давала тамтешня митниця. Тож згодом і саму місцевість, де оселялися місцеві жителі, стали іменувати Митницею. Та у 1959 році, коли було створено Кременчуцьке водосховище, його води затопили Митницю. Вже у наші часи на мілководді водосховища намили пісок і звели новий багатоповерховий мікрорайон, якому дали стару назву.

Від центральних кварталів міста до Митниці — рукою подати. Спуститися згори сюди можна буквально за кілька хвилин — для цього є до десятка пішохідних спусків і лише дві дороги для автомобілістів. Останнім доводиться потерпати від автомобільних пробок, бо коли влада проводить у Долині троянд — це при в’їзді на Митницю з боку Пагорба Слави — розважальні або спортивні заходи, то дістатися у рідний мікрорайон можна лише одним шляхом — по вулиці Героїв Сталінграда.

На перший погляд, Митницю, яка збудована поруч із водою і від якої так близько до центру, можна назвати трохи не елітним мікрорайоном. Та тільки це не так.

Пiд вiкнами жителів Митниці — суцільний пляж. До того ж сам берег густо заріс тополями та вербами, які ніхто не розчищає. Тож у тих кущах — купи сміття і нерідко, прийнявши дніпровську «ванну», пиячать або й ночують бомжі. А вже на початку літа дніпровська вода зеленіє, і купатися там можуть тільки відчайдухи.

На Митниці, що зведена на піску, важко приживаються зелені насадження. Тому тут чимало зарослих бур’яном пустирів. «Скільки разів комунальники тут садили деревця, думаєте хоч хто вийшов допомогти? Тільки з вікон виглядали», — обурюється «УМ» Віра Примак, яка 16 років мешкає у багатоповерхівці по вулиці Героїв Дніпра. Жінка каже: в тому, що мікрорайон брудний і не озеленений, винні ще й самі жителі. Бо ті ж зелені насадження не комунальники виламують, і сміття з балконів та недопалки з вікон не вони викидають.

«Ось дивіться: рано йшла, на стежці цієї купи сміття не було. Хіба це двірник викинув? Моя сусідка, коли йде на пляж, то спочатку мішок сміття на піску збирає, а тоді засмагає», — наводить приклади Віра Павлівна. І веде показувати стихійні городи під її будинком. Пояснює, що такий «шанхай» не лише під її вікнами, а по всій Митниці. Його набудували самі мешканці, обгородивши клаптики землі палицями, дротом, мотузками. Навіть дерева були обперезані «колючкою», щоб діти по ягоди не лазили. Добре, наголошує, що хоч огорожі з кладовища та колючий дріт міська влада змусила «дачників» познімати та вивезти геть. Задля цього Віра Павлівна три роки по кабінетах міської ради ходила, але свого таки добилася. Зізнається, що власники тих городів погрожували їй за це «ноги поламати», але вона не здалася.

Після боротьби за порядок та чистоту Віра Павлівна переконалася, що менталітет наших людей ніщо не змінить. І це стосується не лише простих городян, а й чиновників, які мають турбуватися про місто.

Земельні терикони — замість обіцяного парку

«Он неподалік нашого будинку хтось вантажівками навозив купи землі і під тополями висипав, вони заввишки до двох метрів. Я дзвонила в Службу утримання будинків «Митниця», там теж не знають звідки та земля взялася», — продовжує про наболіле пані Віра.

Рукотворні терикони на Митниці є не лише навпроти будинку №69 по вулиці Героїв Дніпра. Створені вони і праворуч від розважального комплексу «Рів’єра». Туди впродовж кількох тижнів КамАЗи вивозили та висипали гори землі й глини вперемішку зi сміттям. Це, певно, невесело жартували жителі Митниці, роблять нам трамплін, аби пірнати у Дніпро.

Ті «терикони», стверджують у міській владі, насипані незаконно. «Раніше там брали пісок, а потім було прийнято рішення завезти туди землю з котлованів і вирівняти територію для облаштування парку. Тільки контролю за цим не було», — пояснює ситуацію «УМ» заступник міського голови Черкас Борис Євмина. Він каже, що на сьогодні влада вже з’ясувала, хто саме навіз землі зі сміттям, тепер же вирішують — що робити з цим неподобством.

А ще кілька років тому тут усе так гарно починалося. Саме тоді почали облаштовувати той самий парк з обіцяними плавучими фонтанами на воді. Половину території майбутнього парку на розі Жужоми і Гагаріна розрівняли, навіть засіяли газонною травою, висадили ряд кущів та два ряди молоденьких дерев. Тепер газонна травау бур’янах, а так звана алейка засохла, бо її ніхто не поливав, деревця ж — усі до одного — хтось поламав.

«То не дорога, а пральна дошка»

«Ось дорогу по вулиці Гагаріна зробили, а тротуару, освітлення, світлофорів на переходах ми так і не дочекалися», — нарiкає житель Митниці Сергій Горбач. Разом із дружиною молодий чоловік котить візочка з немовлям по земляному «тротуару» в сторону Долини троянд і каже, що після дощу тут узагалі утворюється болото, наче це не обласний центр, а забите село. Дивується, як можна було зробити асфальтну дорогу і не облаштувати з обох сторін тротуари?

Треба уточнити, що в центрі Митниці — лише одна пристойна дорога, по вулиці Гагаріна. А між багатоповерхівками — ані добротних доріг, ані тротуарів. Правда, торік влада уголос хвалилася своїми досягненнями, коли асфальтним осколом засипала на Митниці те, що мало б називатися дорогами. Тепер там знову ями, а дорога по вулиці Героїв Дніпра взагалі нагадує фронтову. Водії тут їздять із гаслами на задньому склі, мовляв, я не п’яний, а просто об’їжджаю ями. «Там хіба що ­велосипедом можна проїхати. Я коли на 29–й «маршрутці» їду в центр, то таке враження, що то не дорога, а пральна дошка, трясе, мов на возі», — обурюється жителька мікрорайону Наталя Дядіщева. Цікаво, але, виявляється, цієї дороги взагалі не існує в природі і нею ніхто не опікується. Бо її було прокладено тимчасово більше як два десятиліття тому, під час будівництва мікрорайону.

«На дорогу по Героїв Дніпра ми передбачили 800 тисяч гривень. Коли ж розмова зайшла про виконання робіт, виявилося, що немає проекту, а сама дорога ні в кого на балансі не перебуває. Тож вирішили, що в цьому році робимо на неї проект, а наступного будемо брати на баланс та частково робити там капремонт», — втішає заступник міського голови Черкас Борис Євмина. І обіцяє, що цього року ямковий ремонт дороги по вулиці Героїв Дніпра таки зроблять.

Однак у жителів Митниці до міської влади ще є запитання. Люди дивуються, чому біля Пагорба Слави безслідно зникла тротуарна доріжка, викладена бетонними плитами. «Місяць тому їх кудись вивезли, а на тому місці — метрів iз п’ятдесят довжиною яма. Там інтенсивний рух транспорту і нам доводиться обходити яму по газону», — обурюється черкащанка Ніна Вернигора. «У нас була добра задумка продовжити благоустрій по вулиці Гагаріна до узвозу. Коли ж розпочали роботи, виявилося, що у проекті допущені помилки — там ідуть кабельні лінії, стоять опори, тому все призупинили і ведемо переузгодження», — пояснює ситуацію із зникненням тротуару заступник міського голови Борис Євмина. І тут же обнадіює: у цьогорічному міському бюджеті передбачені кошти на розробку проекту благоустрою набережної, в тому числі й обіцяного парку біля розважального комплексу «Рів’єра».

Як випливає зі слів чиновника, життя мешканців Митниці ось–ось має поліпшитися. Проте літо поступово добігає кінця. І чомусь виникають сумніви: а чи не залишиться все так, як є, до наступного року?