Психологічні перформанси рекламного чарівника: рецензія на «Рекламу Аведона»
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Влад Троїцький.
Троїцький ніколи не приховував свого скептичного ставлення до «примарної» фінансової підтримки з боку держави, відтак у інтерв’ю на грошове питання відповідав доволі чесно, не приховуючи цифр та джерела їх походження. «Просто не можу його утримувати, у мене немає на це грошей», — констатував Троїцький сумну долю театру ДАХ.
Однак любителям ДАХівської естетики ще зарано бити на сполох, адже, як відомо, всі сили та кошти Троїцький наразі вкладає у майбутній Арт–кластер, що планує відкрити восени цього року. Культурний центр оселиться на території колишнього заводу металоконструкцій на Видубичах. Минулого року там відбувся Гоголь–fest, отже, місце перевірене на міцність як митцями, так і глядачами. У рамках Арт–кластеру, що функціонуватиме цiлий рік, проводитимуть полідисциплінарні заходи на тему театру, музики, візуального мистецтва, дизайну, літератури тощо. У планах організаторів — відкрити мюзик–хол, спеціалізований кінотеатр, великий зал для виставок та концертів, репетиційний зал, а також універсальний павільйон, де будуть розташовані галереї та майстерні. Отже, театр таки функціонуватиме, однак замість приміщення біля метро «Либідська» перебереться у київську промзону, а, за словами Троїцького, проекти ДАХу будуть разовими.
На думку Троїцького, наразі подібної об’єднаної території мистецтва в Україні немає, Арт–кластер матиме всі шанси дебютувати у цій ролі: «Сподіваюсь, що наш культурний центр стане єдиною культурною платформою, де всі без винятку любителі мистецтва могли б стаціонарно впродовж усього року займатися творчістю». До прикладу, в Росії подібні інституції, як–то «Флакон», існують не перший рік і навіть самоокупаються.
Заселяти мистецьку промзону митці почнуть уже наступного мiсяця — з 13 по 22 вересня — тут триватиме незмінний Гоголь–fest. Щоправда, фестиваль цього року стане платним, однак, як запевняє директор Троїцький, символічно–платним. 50 грн. коштуватиме вхід у день відкриття, і 20 — у всі інші фестивальні дні. «Раніше ми дарували людям мистецтво. Зараз же грошей немає, тому «дарувати свято» просто так ми вже не зможемо. Наша ідейна група не заробляє грошей на фестивалі, — запевняє Владислав. — Платний вхід — це мінімальна ціна для того, щоб мати можливість створити дивовижний простір радості. Якщо людині це потрібно по–справжньому, то вона прийде, а кому не цікаво — що поробиш. Це ж не крадіжка, гроші йдуть на обслуговування самих же відвідувачів».
Утім програма нинішнього «Гоголь–дійства» обіцяє зачарувати своєю міжнародністю, адже заявлених країн–учасниць цього року — 20. Кількість майбутніх програм не в змозі назвати навіть організатори, кажуть, більше 100. Так, на музичну секцію надійшло близько 400 заявок: 300 — від художників, близько 50 — від театральних студій. Спеціально до фестивалю колишній завод «ошляхетнять», зробивши вітражі з унікальними малюнками на вікнах, яких у приміщенні заводу, до слова, дуже багато. Також планується спорудження п’ятиметрових колон–тотемів, які куратори–художники помістять у єдиному архітектурному просторі. Окрім основної програми, Владислав Троїцький заінтригував так званою «відкритою частиною» — днями неконтрольованої творчості, коли свої таланти зможуть показати всі бажаючі.
Нагадаємо, минулого року Гоголь–fest організовували у мінімальний термін — за один місяць. Через відсутність коштів Троїцький запевняв, що фестивалю не буде, однак в останню мить мистецьку подію вдалося відновити шляхом колективної праці, яку сам президент фесту назвав «принципом толоки», коли всі потроху вносять свою частку в створення. Уже по завершеннi Гоголь–fest’у 2012 Троїцький висловлював думку про те, що наступний фестиваль знову робитиме своїми силами, адже сподівання на державу мало: «Я не дуже вірю в нашу державу. Не хочу знову йти просити і принижуватися. Наступного року робимо самі, а ресурси на співпрацю iз зарубіжними гостями знайдемо, це не проблема».
Як бачимо, Владислав як у воду дивився, адже фінансів на організацію найвідомішого столичного мистецького фестивалю так і не надійшло. «Міська влада спершу пропонувала фінансування, а потім сказала, що в них там якісь інші культурні події, в які вони вклали гроші, — уточнює Влад в інтерв’ю для «Коментарів». — Але головне, щоб нам ніхто не заважав і по можливості, звичайно ж, допомагав».
Уже по завершенні Гоголь–fest’у завод–Арт–кластер закриють на повну реконструкцію, а навесні 2014 року територію у 27 тисяч квадратних метрів представлять повністю оновленою. Наразі головним інвестором Арт–кластеру є власник приміщення заводу металоконструкцій Анатолій Юркевич. Надалі фінансування культурного центру планується за рахунок орендарів та учасників мистецької платформи.
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Монету у формі писанки випустив Королівський канадський монетний двір. Авторами дизайну стали канадець українського походження Дейв Мельничук – член Українського музею Канади у Торонто, та Стівен Розаті. >>
Коаліція дієвців культури зауважує очевидну тенденційність у призначенні Ігоря Гладуна на посаду генерального директора Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка», яке відбулося 3 березня 2026 року рішенням Державного агентства України з питань кіно. >>
Рівно 77 років тому - 4 березня 1949 року народився Володимир Івасюк, композитор, який відкрив усьому світу красу і мелодійність українських пісень, прищепив любов співати українською. >>
Я дозволила собі перефразувати слова героїні драми Лесі Українки «Лісова пісня» Мавки. Бо саме так хочеться сказати про Тараса Шевченка – знаного українця, але разом з тим велета духу, відомого >>
Історією посягання на культурну цінність, пошуку й успішного результату називають виставковий проєкт «У світлі Караваджо. Порятунок. Дослідження. Реставрація». >>