Перетинаючи темряву. У Києві презентували альбом рідкісної музики українських композиторів
Нещодавно в Києві відбулася презентація нового диска української музики для саксофона та фортепіано «Перетинаючи темряву». >>
Про свої неабиякі кіноамбіції режисер Ніл Бломкамп заявив у 2009му. Саме тоді вийшов його дебютний фільм «Дев’ятий округ», за який проголосували не лише глядачі, а й кінокритики. Перші забезпечили картині дуже пристойні касові збори, а завдяки експертам «Дев’ятий округ» опинився відразу у двох «оскарівських» номінаціях — «Найкращий фільм» і «Найкращий адаптований сценарій».
Очевидно, той успіх настільки заполонив розум і серце пана Бломкампа, що схожої стилістики і тематики він вирішив дотримуватися і в своїх наступних кінорозвідках. У картині «Елізіум», яка виходить у прокат сьогодні, режисер повертається до принципу існування двох різних світів, двох систем координат — забута Богом зруйнована планета Земля, яка за своєю екологією може зрівнятися хіба що з вигрібною ямою, та космічна станція «Елізіум». На думку Бломкампа, у недалекому майбутньому ця наукова фантастика цілком може стати реальністю і схожі космічні станції пропонуватимуть такий локальний «рай» для тих, хто захоче передихнути від загазованої Землі, а головне — зможе за це заплатити.
Але в цих прогнозах Бломкамп — не новачок, свою концепцію «ідеального світу», збудованого поза Землею, він запозичив iз реального життя. «В 70х роках люди часто обговорювали ідею покинути Землю і побудувати космічні станції, на яких можна поселитися, — говорить режисер. — Однією з відповідей на ці дебати став проект космічної станції Stanford Torus. Ідея побудувати апартаменти на космічній станції, що має форму пончика, викликає у мене сміх. Це те, про що я хотів зняти кіно». Ситуація нагадує вислів про рідкий суп і дрібні діаманти, який, до слова, дуже пасує для визначення сучасних українських реалій.
«Коли глядачі побачать розкіш «Елізіуму» за контрастом до тотальної розрухи і бідності Землі, я переконаний, що хтось подумає, що це надто екстремально по відношенню до реальності, а це не так, — веде далі режисер. — Два світи вже тепер існують на Землі. Погляньте на Мехіко, Йоганнесбург, Ріо, де золото тече рікою, де існують закриті комюніті — і все це серед моря вбогості».
Фільм знімали у Мехіко, яке в стрічці є ЛосАнджелесом 2154 року, та Ванкувері, де режисер оселив «Елізіум». Головних героїв зіграли Метт Деймон (Макс, якому доведеться рятувати землян) та Джуді Фостер (секретар Делакруа, що захищає «Елізіум»). Засвітився у фільмі і Шарлто Коплі — друг дитинства Бломкампа, який знімався у «Дев’ятому окрузі», тут він — поганець Кругер.
Нещодавно в Києві відбулася презентація нового диска української музики для саксофона та фортепіано «Перетинаючи темряву». >>
Відомо, що, аби врятуватися від сталінських репресій, Павло Тичина написав вірш «Партія веде». >>
«Моя найстрашніша книжка», — сказала в інтерв’ю для «Суспільного» Марія Матіос про свій новий роман «Жінці можна довіряти» (К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2025). >>
У Київській опері відбулася прем’єра нового балету «Жізель». >>
Перша леді України Олена Зеленська взяла участь у підписанні меморандуму про впровадження українського аудіогіда в Музеї історії та культури Середньовіччя Клюні (Париж) та декларації щодо запровадження україномовних аудіогідів іще в 14 музеях, які входять до Paris Musées. >>
Знайдену у вересні в паризькому особняку картину фламандського живописця Пітера Пауля Рубенса «Христос на хресті», продали на аукціоні у Версалі за €2,3 мільйона. >>