Чи купить Фірташ «Динамо»

Рінат Ахметов = ФК «Шахтар». Сергій Курченко = ФК «Металіст». Дмитро Фірташ = ФК «Динамо» (Київ)?

Ось питання, яке останнім часом дедалі частіше виникає у фанатів найголовнішого, хай і не найуспішнішого, футбольного клубу України.

Постало воно навіть не у зв’язку з тим, що банк «Надра» став генеральним спонсором «Динамо». Багаторічним партнерам із «Приватбанку» було дано відбій, і тепер на футболках динамівців красується знайома всім червона квітка з написом «Надра банк». І не тільки він. Ще один актив Group DF («Групи Дмитра Фірташа») тепер став частиною форми київського клубу — Ostchem.

Але був же «Приватбанк» генеральним спонсором «Динамо», і при цьому ніхто не казав, що Ігор Коломойський володіє клубом. Не можна ж говорити, що «Газпром» є власником сербської «Црвени звезди», а Fly Emirates — власником лондонського «Арсеналу» та італійського «Мілана».

Інша справа, що Дмитра Фірташа й Сергія Льовочкіна дедалі частіше бачать у першій ложі стадіону в компанії братів Григорія та Ігоря Суркісів. Причому їм надається така увага й повага, яка є зайвою навіть для генеральних спонсорів. Нехай один із них олігарх, а інший — сам глава адміністрації Президента.

Отже, існує підозра, що головний футбольний клуб країни вже продали або продадуть найближчим часом.

Чи любить Фірташ футбол

«Фірташ, Льовочкін і Суркіс гратимуть в одній команді». Така новина облетіла майже всі видання кілька місяців тому. Щоправда, в ній ішлося всього лише про семирічних дітей іменитих батьків, яких узяли в динамівську школу.

Нічого дивного тут немає. Через школу «Динамо» проходять багато нащадків української «еліти», які в дитинстві захопилися футболом. Як правило, в 99,9% випадках вони так і не стають відомими футболістами.

Тим не менш, два роки в молодіжній команді київського клубу, наприклад, грав такий собі Іванющенко — син того самого таємничого [депутата від Партії регіонів] «Юри Єнакіївського», який зараз уже не на слуху.

У «Динамо–2» сьогодні виступає 23–річний Омар Фароян, якого називають онуком відомого злодія в законі Аслана Усояна на прізвисько «Дід Хасан».

Багато впливових людей хотіли б бачити свої чада у футболці «Динамо», але, як правило, вони приміряють їх тільки в юному віці. Мабуть, те саме станеться з Фірташем–молодшим і Льовочкіним–молодшим.

Що стосується їхніх батьків, то Сергій Льовочкін регулярно грає у футбол по вихідних. У команді, яка ганяє м’яча на березі Дніпра в околицях елітного району Конча–Заспа, багато відомих людей. Занадто відомих.

А от Дмитро Фірташ футбол ніколи особливо не любив. Можна сказати навіть, що йому більше до душі баскетбол. Цим він відрізняється, скажімо, від Ріната Ахметова. Подейкують, що донецький олігарх отримав «Шахтар» у спадок від Ахатя Брагіна (Алік Грек), і з поваги до вбитого патрона продовжив справу його життя. Хай він не настільки любить футбол, як любив його Брагін, але поступово перейнявся почуттями до цього виду спорту. І через це, а не тільки заради політичних дивідендів, вливає величезні суми в покупку гравців і тренерів.

Відповідно, чим може спокусити Фірташа купівля «Динамо»?

Зараз тільки й розмов про те, чи окупиться придбання київського клубу. Але ці розмови ні до чого. Говорити потрібно про спортивні результати, а не фінансові. І так зрозуміло, що в Україні футбольний клуб — це збитковий бізнес.

За словами одного зі співрозмовників «ЕП», «Динамо» — це дуже дорогий іміджевий інструмент. Він має значення якраз через те, що Ахметов володіє донецьким «Шахтарем», а Курченко — харківським «Металістом».

Природно, покупка «Динамо» — це хід конем. Фірташ і Льовочкін миттєво стали б власниками футбольного клубу номер один у країні. Вони запросто втерли б носа маститим конкурентам, випередивши їх зі старту за масштабом бренду. Випередивши інших у можливості привернути увагу Президента України, хто б не обіймав цю посаду — Віктор Янукович чи Вася Пупкін. Все–таки «Динамо» — це Київ, 13–разовий чемпіон України, легендарний клуб, відомий усьому колишньому СРСР, чого не скажеш про «Шахтар» або «Металіст» при всій повазі до них.

Далі питання впирається в гроші. Скільки готові будуть витратити Фірташ та Льовочкін на гравців і тренерів?

Офіційно укладено трирічний контракт із «Надра банком» з можливістю пролонгації. За неофіційною інформацією, за «аленький цветочек» на грудях футболістів Фірташ готовий викладати 25 млн. грн. на рік. «Приватбанк» Ігоря Коломойського, як у цьо­му зізнався Ігор Суркіс в інтерв’ю Forbes, платив за спонсорським контрактом щось близько 3 млн.

Ще цікавіше виглядають трансферні витрати київського «Динамо» в новому сезоні. Ці показники вражають навіть західних футбольних функціонерів. Усі придбання коштували Суркісам приблизно 46–47 млн. євро. Таких витрат на трансферному ринку клуб собі ніколи досі не дозволяв. Три роки тому такою сумою обчислювався бюджет ФК «Динамо» на цілий рік.

Звідки гроші?

Іміджевий інструмент

Знаючі люди кажуть, що Суркіси навряд чи можуть продати «Динамо». Надто вже трепетно вони ставляться до цього бренду, який сформувався ще до їхньої появи у клубі в 1993 році. Залучити спонсорів? Може бути.

А чим закінчувалася участь у клубі інших інвесторів — Костянтина Григоришина, наприклад, — усі пам’ятають.

І все ж одна справа — любити, інша справа — платити.

Як зазначає співрозмовник «ЕП», футбольний клуб — це вкрай збитковий бізнес. Він потребує вливання величезних грошей. Якщо цього не робити, «Динамо» так і продовжить котитися по похилій донизу, втрачаючи популярність серед уболівальників.

Суркіси могли собі дозволити «Динамо» за часів розквіту СДПУ (о). Тоді брати володіли мережею обленерго, а їхній партнер Віктор Медведчук був главою адміністрації Президента. Однак сьогодні від колишнього впливу Григорія та Ігоря Суркісів не лишилося й сліду. Нині клуб — тягар для Суркіса–старшого.

Інша справа — Фірташ. «Ніколи не повірю, що Дмитро Васильович буде просто так вливати величезні суми у клуб. Швидше за все, генеральне спонсорство — це прихована форма продажу», — вважає співрозмовник редакції.

Чи пов’язана можливість продажу «Динамо» з невдачами клубу? Можливо, так, можливо, ні.

Утім клуб продовжує жити спогадами 1975–го або кінця 1990–х років. Однак від колишньої слави не зосталося й сліду.

Зміни в клубі давно напрошуються, і мова навіть не про команду або трансферну політику. Зміни потрібні в менеджменті.

Брати Суркіси в «Динамо» оточують себе переважно­ людьми, пов’я­заними із клубом ще з минулого століття. У їхньому розумінні це одна велика «сім’я», і ці люди нібито краще за всіх знають потреби клубу.

Це і є, по суті, ідеологія, яка призвела до консервації клубу, через що в уболівальницькому середовищі його називають «ямою».

Зміни можливі, напевно, тільки з появою нового власника. Чи піде це на користь клубу? Не очевидно, але це хоча б якась можливість змін. Хай навіть можливий покупець не закоханий у футбол.

Є цікавий фінансовий момент. За новими правилами УЄФА, з нового сезону власникам клубів буде дозволено робити фінансові вливання на суму не більше 15 млн. євро на рік до 2015 року. А потім — не більше 10 млн. євро до 2018 року.

Оскільки більша частина витрат «Динамо» лягає на власників, у клубу вже не буде в майбутньому такої можливості смітити грошима.

Є ще один цікавий пункт: від сімферопольської «Таврії», яку пов’язували з Фірташем, олігарх відвернувся. У 2012 році він обіцяв кримській команді відремонтувати стадіон і побудувати базу, але нічого не зробив. Більше того, «Таврія» — одна з небагатьох команд, яка в зимове міжсезоння проводила збори в Україні. Ситуація в кримському клубі й зараз залишається гнітючою. Взимку подейкували, що Фірташ продасть ФК «Таврія». Сам бізнесмен заявляє, що він ніколи не володів клубом. Утім його спонсорство складно спростувати.

Чи може він спонсорувати «Динамо» таким самим чином? А навіщо йому це робити? Заради шестирічного сина, який гратиме в дитячій команді? Навряд чи.

Власність без коментарів

«Економічна правда» звернулася по коментарі в ФК «Динамо», але поки не отримала відповіді.

За останніми даними, президент клубу Ігор Суркіс — молодший брат — спростовував будь–які чутки про продаж «Динамо». За словами власника ФК, він не бачив бажаючих інвестувати в клуб.

Основна причина, за версією Суркіса–молодшого, полягає в тому, що, мовляв, клуб не може гарантувати інвестору дивіденди в найближчі п’ять–сім років.

Як відомо, купити київський клуб хотів і вже згадуваний Юрій Іванющенко.

Якщо Фірташ і Льовочкін уже стали співвласниками клубу або збираються ними стати, гра їхніх дітей в одній команді із сином Григорія Суркіса тут ні при чому. Це сильна зброя напередодні президентських виборів 2015 року.

За словами співрозмовників у редакції, швидше за все, Фірташ і Льовочкін не відразу оголосять про те, що є власниками клубу. Може пройти чимало часу, перш ніж вони зважаться на подібний крок.

Наразі ж структура власності «Динамо» (Київ) виглядає так: у Ігоря Суркіса — 97% акцій клубу, 1% — у Світлани Лобановської, 1% — у Леоніда Кравчука, ще 1% — у товариства «Динамо».

Іван ПАЛІЙ,
Сергій ЛЯМЕЦЬ, «Економічна правда»