Закон протигаза

Не виробляємо і не споживаємо

За офіційними даними, у першому півріччі Україна знизила споживання газу на 2,3 млрд. кубометрів, або на 7,8%. Імпорт при цьому скоротився більш ніж на третину — до 10,2 мільярда кубів. Тішитися тут чи сумувати, — однозначно сказати важко. Хоча би тому, що понад третину економії нам дає перехід підприємств на вугілля (більше плюс, ніж мінус), рівно третину — стагнація промисловості (однозначно, негативний факт), ще 27% — відносно тепла зима (факт, на який ми не впливаємо і у жодному випадку не зможемо навмисне повторити). І мізерні 7% економії — це зниження витрат газу на його транзит. Цей факт — що транзитування російських вуглеводнів через нашу територію знизилося за шість місяців на 11% — звичайно, тішити нікого не може.

До речі, вартість вугілля, яким ми замінюємо імпортний природний газ, також відчутно впала. Сталося це під впливом поставок сланцевого газу з Північної Америки. Дешевий енергоносій таким чином витісняє з ринку вугілля. В Україні, наприклад, вугілля подешевшало з 770 до 700 грн. за тонну, що робить його використання ще вигіднішим.

Відтак теоретично ми можемо зменшувати обсяги імпорту енергоносіїв — на втіху державному бюджету. Торік, до речі, ми закупили на 4,5 млрд. кубометрів менше, ніж у 2011 році, а цьогоріч плануємо ще сильніше затягти паски. Щоправда, до якої позначки, — питання також не з простих. Державі, яка змушена виконувати кабальний контракт 2009 року, чим менше, тим краще. Продавцеві, тобто російському «Газпрому», подібне ущільнення ринку подобається мало. Як відомо, згідно з контрактом, Україна має купувати не менш ніж 52 млрд. кубометрів газу. Або не купувати і просто платити цю суму — відповідно до умови «бери або плати».

Якщо би росіяни змогли наполягти на своєму, наш дер­жавний бюджет такого тягаря витримати би не зміг: торік, наприклад, ми закупили у північного сусіда... на 19 млрд. кубометрів менше. Тобто усього лише 32,9. «Газпром», поблаживо даруючи нам 20%, стверджує: мінімальна межа — 42 млрд. кубометрів. Натомість, за підрахунками Києва, за умов своєчасного оформлення заявки, ми можемо знижувати цей обсяг до 33 млрд. кубометрів. Тож подальше зниження обсягів станом на нинішній день виглядає, на перший погляд, тупиково.

Над «Газпромом» хмарно

Але це, якщо дивитися на ситуацію ззовні. Насправді ж позиція «Газпрому» не така вже й залізобетонна, як видається. Компанія останнім часом уже програла два судові позови — італійській Edison і німецькій RWE. «Таким чином, позиція Росії у газових перемовинах з Україною стає щоразу слабшою», — впевнений президент Міжнародного енергетичного Q–клубу Олександр Тодійчук. На черзі до суду з російським монополістом — литовська компанія Lietuvos dujos. Сьогодні литовці купують російський газ за найвищою у Європі ціною — аж 600 доларів за тисячу кубометрів. Офіційний Вільнюс — перемовини з Москвою веде не компанія, а уряд Литви — висунув свої умови продавцеві: зниження обов’язкових обсягів закупівлі сировини і зміни формули ціни за рахунок її меншої прив’язки до нафти. Натомість російська сторона пообіцяла просто знизити ціну для Литви на 20%. Якщо ж сторонам не вдасться домовитися, прибалти, вслід за німцями й італійцями, готові йти до суду. І практично не сумніваються у своїй там перемозі.

Литовський ринок для «Газпрому» — всього 1,16 млрд. кубометрів у рік, — втім, сам по собі не становить великої комерційної цінності. Але як елемент великої піраміди непрозорого ціноутворення — ще й як! Адже перспектива для «Газпрому» втратити привабливий український ринок — м’яко кажучи, сумна. Українські урядовці вже розмірковують про свої шанси у боротьбі з росіянами. «На відміну від тієї ж Литви, Україна пропонує «Газпрому» компроміс — знизити ціну на газ в обмін на створення тристороннього консорціуму. Поки російська монополія відмовляється обговорювати це питання, але проблеми в ЄС можуть змусити її змінити свою точку зору щодо України», — заявив паливний міністр Едуард Ставицький.

Україна, яка погрожує «Газпрому» Фемідою лише номінально, на думку аналітиків, шансів домогтися успіху практично не має. «У переговорах iз «Газпромом» діє винятково аргумент», — вважає голова правління альянсу «Нова енергія України» Валерій Боровик. Для аргументу сили в діалозі з росіянами нашій владі не вистачає одного–єдиного нюансу: прозорих правил гри і продержавних засад функціонування паливного сектору. Без них ми й далі будемо свідками кількарічного «компромісу» без жодного шансу на успіх.