Випускниця Національної академії мистецтв Марина Талютто є членом Національної спілки художників, учасницею багатьох проектів як в Україні, так і за її межами. Попри граничну лаконічність, нову експозицію художниці все–таки можна вважати багатожанровою. Представлені на ній твори «блукають» десь поміж чотирма жанрами — скульптурою, інсталяцією, малюнком і... кресленням. Сама назва виставки дала автору максимальну свободу дій, лише натяком окреслюючи просторові межі. Так само було й торік, коли в цій самій галереї Марина представляла одну зі своїх попередніх експозицій, яку назвала коротко й зрозуміло — «Ґеометрія».
Що ж то за «контейнер», явлений глядачеві цього разу? Це ніщо інше як добра іронічна посмішка, яка викриває наш інтерес до нерухомості й незгасиме прагнення кожного обивателя до покращення житлових умов. Планування квартир, хитросплетіння приміщень, кімнат, коридорів тощо... Над усім цим Марина відверто сміється і закликає сміятися глядача. Виставка представляє нам два типи робіт. По–перше, це методично виконані креслення житлових, офісних та ще бозна–яких приміщень, розкішно представлені у вигляді якихось незбагненних аплікацій. По–друге, це білі скульптури, які нагадують пінопластові коробки з–під дорогої побутової техніки. Саме тут виникає протиріччя між визначенням жанрів. На мiй погляд, ці роботи доречніше визначити як скульптури. Адже інсталяції вимагають дещо менше зусиль і майже не потребують витрат на «матеріал».
За визначенням кураторів виставки, представлені тут роботи «виконані в характерній для художниці мінімалістичній стилістиці, в якій предметне зображення набуває цінності чистої форми». Це справді так. А ще в роботах Марини Талютто ми вгадуємо пошук, експеримент, бунт і прагнення до діалогу з глядачем. А глядач, у свою чергу, має терпляче вдивлятися в кожний об’єкт і розмислювати над його змістом лише так, як йому заманеться. Саме в цьому полягає найбільша привабливість сучасного мистецтва — вільного, сміливого й багатого на ідеї й асоціації. А виставка Марини — то своєрідна «розвиваюча гра» для кожного з нас. Тим більше що смак до ідеального планування квартир — це мрія, якій ніколи не доведеться матеріалізуватися й наповнитися живим змістом і щастям своїх мешканців. Згодом усе одно виникне наступна примарна мета, якої, можливо, ніколи не вдасться досягнути. Саме тут — найголовніше зерно закладеної в експозицію прихованої іронії. Втішає лише те, що не кожний з нас є бранцем цієї гри...
Експозиція триватиме до 11 серпня.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
