Випускниця Національної академії мистецтв Марина Талютто є членом Національної спілки художників, учасницею багатьох проектів як в Україні, так і за її межами. Попри граничну лаконічність, нову експозицію художниці все–таки можна вважати багатожанровою. Представлені на ній твори «блукають» десь поміж чотирма жанрами — скульптурою, інсталяцією, малюнком і... кресленням. Сама назва виставки дала автору максимальну свободу дій, лише натяком окреслюючи просторові межі. Так само було й торік, коли в цій самій галереї Марина представляла одну зі своїх попередніх експозицій, яку назвала коротко й зрозуміло — «Ґеометрія».
Що ж то за «контейнер», явлений глядачеві цього разу? Це ніщо інше як добра іронічна посмішка, яка викриває наш інтерес до нерухомості й незгасиме прагнення кожного обивателя до покращення житлових умов. Планування квартир, хитросплетіння приміщень, кімнат, коридорів тощо... Над усім цим Марина відверто сміється і закликає сміятися глядача. Виставка представляє нам два типи робіт. По–перше, це методично виконані креслення житлових, офісних та ще бозна–яких приміщень, розкішно представлені у вигляді якихось незбагненних аплікацій. По–друге, це білі скульптури, які нагадують пінопластові коробки з–під дорогої побутової техніки. Саме тут виникає протиріччя між визначенням жанрів. На мiй погляд, ці роботи доречніше визначити як скульптури. Адже інсталяції вимагають дещо менше зусиль і майже не потребують витрат на «матеріал».
За визначенням кураторів виставки, представлені тут роботи «виконані в характерній для художниці мінімалістичній стилістиці, в якій предметне зображення набуває цінності чистої форми». Це справді так. А ще в роботах Марини Талютто ми вгадуємо пошук, експеримент, бунт і прагнення до діалогу з глядачем. А глядач, у свою чергу, має терпляче вдивлятися в кожний об’єкт і розмислювати над його змістом лише так, як йому заманеться. Саме в цьому полягає найбільша привабливість сучасного мистецтва — вільного, сміливого й багатого на ідеї й асоціації. А виставка Марини — то своєрідна «розвиваюча гра» для кожного з нас. Тим більше що смак до ідеального планування квартир — це мрія, якій ніколи не доведеться матеріалізуватися й наповнитися живим змістом і щастям своїх мешканців. Згодом усе одно виникне наступна примарна мета, якої, можливо, ніколи не вдасться досягнути. Саме тут — найголовніше зерно закладеної в експозицію прихованої іронії. Втішає лише те, що не кожний з нас є бранцем цієї гри...
Експозиція триватиме до 11 серпня.
У Київській публічній бібліотеці імені Самеда Вургуна відкрили виокремлену книгозбірню українського поета та перекладача тюркських літератур Миколи Мірошниченка (1947—2009). >>
Львів — це місто не лише найароматнішої кави, а й романтичної музичної історії, пов’язаної з Францом Ксавером Моцартом — сином знаменитого австрійського композитора і музиканта-віртуоза Вольфганга Амадея. >>
Поміркувати про поезію Богдана Томенчука найкраще з авторськими строфами: >>
Стартує вже 21 грудня в Харкові, а в Києві пройде 25–27 грудня мініфестиваль «Вертеп Схід». >>
У крайньому романі Стівена Кінга «Голлі» (Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2024) знову немає нічого від класичного іміджу «короля жахів»: ані містики, ні фентезійних істот. >>
Загалом у фільмі є кадри з 16 фільмів Олександра Довженка: переважно художніх і кількох документальних. >>
