ЦИТАТИ ТИЖНЯ

Олександр Сич,
нардеп ВО «Свобода»
— про негативний вплив казначейських векселів на бізнес–клімат країни:

— Векселі дозволять нажитися на бюджетних коштах визначеному колу осіб. Схема надзвичайно проста: виконавець виконує роботу, однак замість готівки з ним розраховуються векселями. Обміняти ж їх можна буде лише в банківських установах, підконтрольних структурам «сім’ї», до того ж, із дисконтом: утративши 40, 50, а спеціалісти сьогодні стверджують, що і до 70 відсотків. Це мільярдні суми, одержані із повітря ціною всього суспільства!

(ВО «Свобода»)

Олексій Хмара,
президент Transparency International Ukraine
— про критичну оцінку виконання державної програми щодо запобігання і протидії корупції на 2011—2015 роки:

— Загальний бал успішності виконання держпрограми становить тільки 2,7 з 5 можливих, що відповідає 54% успішності. Це означає, що було виконано кожне друге з поставлених завдань або кожне, але наполовину. Найменше заходів виконано за напрямами відкриття доступу до публічної інформації, а також реформування правоохоронних органів — МВС і прокуратури.

(gazeta.ua)

Костянтин Матвієнко,
політолог
— про приїзд Володимира Путіна до Києва, який не додасть конструктиву російсько–українським відносинам:

— У Росії мало що є нам запропонувати. Вона не може заповнити вже свої газопроводи, які запроектувала, які будує. Плюс у неї внутрішні потреби по газу, плюс виснажуються родовища, а, крім енергетики, Росії більше немає чого запропонувати. Що ще цікавить дуже Україну? Живі гроші, ми на межі технічного дефолту, але їх немає і у Росії. Якщо ми співставимо обсяги золотовалютного резерву Росії з її консолідованим зовнішнім боргом, ми зрозуміємо, що в Росії ситуація не набагато краща, ніж в України. Росія не має вільних грошей, щоб просто купити Україну і таким чином її відвернути від євроінтеграції.

(«Радіо «Свобода»)

Віталій Портніков,
журналіст
— про звільнення російського блогера Олексія Навального із СІЗО:

— Якби Навальний не балотувався на посаду мера Москви, ніхто б не став його звільняти. А ось будівництво декорації демократії в одному окремо взятому місті, до того ж найбільш неблагополучному з точки зору ставлення до влади і особисто до Володимира Путіна — справа важлива. Виборів мера Навальний все одно не виграє — і навіть не тому, що їхні результати сфальсифікують, а тому, що ті, хто виходить на мітинги протесту, і ті, хто голосує, — зовсім різні величини, і кількісні, і політичні, і соціальні.

(ТВі)

Андрій Садовий,
мер Львова
— про ступiнь революцiйної налаштованостi українського суспiльства:

— Час складний, ступiнь радикалiзму дуже високий. Водночас, на жаль, високий i ступiнь популiзму. Радикалiзм i популiзм — це небезпечна сумiш. Обов’язково потрiбен ще й конструктивiзм.

(«Експрес»)