Виявляється, до середини минулого століття на півострові солоних озер із лікувальними грязями і ропою, до яких, як відомо, колись наші пращури–чумаки ходили по сіль, налічувалось аж сорок вісім. Це так звані Перекопська, Тарханкутська, Керченська, Євпаторійська і Херсонеська групи солоних озер. Нині ж близько десяти з них повністю втратили свою значимість. Через «відсутність єдиної регіональної політики» унікальний природний ресурс освоюється у незначних обсягах, змушені констатувати у Раді міністрів Криму. Місяць тому в уряді автономії ініціювали створення науково–виробничого об’єднання (НВО) «Лікувальні грязі Криму». Воно покликане моніторити якість бальнеологічних екосистем, проводити науково–клінічні дослідження, запобігати виснаженню родовищ, забезпечувати ефективну технологію транспортування тощо.