«Різні» хрещення?

У церковному календарі упродовж століть Днем хрещення Києва і Русі вказується 14 серпня (1 серпня за старим стилем). Цього дня відзначається і пам’ять мучеників Маккавейських (народна назва — Маковія, бо саме святять мак) і Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього. Як зазначає митрополит Львівський і Сокальський Димитрій (Рудюк), у Центральній Україні воно було надзвичайно важливим святом, прирівняним до свят Дванадесятих. У давніх наших літописах є свідчення, що князь Володимир охрестив киян саме 1 серпня 988 р. від Різдва Христового. За переказами, тоді в гирлі річки Почайни, яка впадала в Дніпро, охрестилися дванадцять Володимирових синів. Тутешнє джерело назвали Хрещатицьким. Перший Псковський літопис повідомляє, що сталося це «в 9 літо княжіння Володимира, купно же од Адама до хрещення Руського 6496», а далі вказано астрономічні терміни, з яких історики роблять висновок: акт відбувся в неділю, 1 серпня 988 року.

Над Хрещатицьким джерелом збудували криницю. Тут щороку 14 серпня освячували воду, хресною ходою приходили сотні киян від різних парафій.

У 1882 році тут встановили колону на честь підтвердження Магдебурзького права, тобто кодексу самоврядування для Києва. Як свідчить історик–києвознавець Михайло Кальницький, колону нарекли «пам’ятником Хрещення Русі» і зробили напис–присвяту: «Святому Володимиру — просвітителю Русі». На думку історика, так вірнопіддані кияни показували, що влада Олександра І, який повернув їм Магдебурзьке право, є законною наступницею влади князя Володимира.

Отак заздалегідь готувалися до 900–ліття Хрещення Русі, яке помпезно відзначили у 1888 році. Утім, хоча план святкових заходів розписували в Петербурзі, урочистості відбувалися в Києві. Хоча вперше — не 14 серпня, а 28 липня — у день пам’яті святого Володимира. У Києві побудували Володимирський собор, спорудили пам’ятник князю Володимиру на Володимирській гірці і пам’ятник святій княгині Ользі. До цієї дати приурочили і відкриття та освячення пам’ятника гетьману Богдану Хмельницькому на Софійській площі.

«Святкування розглядалося Церквою та імператорським домом у руслі значущих подій, пов’язаних зі сплеском патріотичної свідомості. Війна з Османською імперією в 1877—1878 рр, звільнення братів–слов’ян від турецького ярма, спорудження в 1862 році в Новгороді пам’ятника «Тисячоліття Русі», — пише голова Синодального відділу Української православної церкви МП ігуменя Серафима (Шевчик). На пам’ятнику розмістили портрети Рюрика, князя Володимира, Мініна й Пожарського, Петра I, гетьмана Богдана Хмельницького... «У Музеї православної України зберігаються старі журнали, газети, книги, присвячені святкуванню цього ювілею, — пише ігуменя. — Грає оркестр, зібралися учні духовних і світських навчальних закладів, дами з різних благодійних товариств, чиновницький і простий люд, війська київського гарнізону вишикувані вздовж усього шляху хресної ходи і проходять урочистим маршем, перетворюючи ходу на парад...».

Святкування 1000–ліття хрещення Русі 1988 року розпочалися в Москві, і лише 28 липня організували хресну ходу в Києві — від залізничного вокзалу до Володимирського собору. Як зазначають історики церкви, атеїстичний СРСР не зміг зігнорувати цю дату, адже відзначати 1000–ліття хрещення Києва готувалися усі закордонні православні та греко–католицькі митрополії. І на молебні на Володимирській гірці таки зібралися предстоятелі й представники різних помісних православних церков, католицькі кардинали, лідери протестантських церков.

У наступні роки громадськість і деякі київські парафії намагалися відродити традицію велелюдного відзначення Дня хрещення 14 серпня біля Хрещатицької купелі. Утім повернути цю історично–духовну справедливість поки що не вдалося.