Охрещення силою?

28 липня в Севастополі освятять подарунок від Президента Віктора Януковича — 13­тонний дзвін. Як пишуть ЗМІ, цей дар прибув до стародавнього Херсонесу ще в квітні, коли там відзначали річницю охрещення київського князя Володимира. Бронзовий дзвонище, вилитий донецькими сталеварами, привезли до тамтешнього Володимирського собору на автоплатформі у супроводі колони байкерів мотоклубу «Нічні вовки». А освячувати дарунок будуть у День хрещення Русі, який збігається з Днем Чорноморського флоту РФ...

«Рекорди» для святого

У ході цьогорічного святкування річниці хрещення киян у ріці Почайні, перетвореного масованою пропагандою ледь не на День хрещення Москви, планується ще чимало чудасій, які чимось нагадують обкатані методи «совкової» культмасової роботи. Скажімо, оргкомітет при УПЦ МП у ході урочистостей влаштовуватиме зустрічі й спільні богослужіння з молодими спортсменами, відбудуться «світломузичне шоу» і передзвін «від Камчатки до Києва», який «об’єднає Україну, Росію і Білорусь». Бракує, можливо, тематичної циркової програми. Утім на Хрещатику в надвечір’я церковного свята на «грандіозному святковому концерті» виступатиме «зведений хор київських монастирів», хор імені Верьовки, рок­гурт «Аліса», «Братья Карамазовы» і Кубанський козачий хор. Крiм того, зі сцени промовлятимуть богослови, атлети і космонавти.

«У День Хрещення Русі плануємо зафіксувати рекорд — зібрати найбільший за всю історію народний хор із киян і гостей міста, — розповів журналістам відомий артист Олег Карамазов. — Люди на Хрещатику виконають три найбільш улюблені пісні — українську, російську і білоруську. Пісні заздалегідь будуть відібрані через голосування в соціальних мережах. У день виконання тексти пісень можна буде бачити на екранах, усі зможуть співати хором — це об’єднає і учасників, і глядачів!».

Менш приземлену аудиторію має об’єднати, за замислом організаторів, «масштабне молитвенне шествіє» містами Росії, України і Білорусі з благословення патріарха Кирила, що стартувало у Владивостоці ще в травні цього року. По території Росії крихітну часточку мощей возили у «храмі­вагоні». Потім літаком перевезли в Білорусь. Від початку липня хода рухається Україною за маршрутом: Севастополь — Ужгород — Почаїв — Святогорськ — Донецьк — Чернігів. 27 липня ця «Міжнародна хресна хода з мощами святого рівноапостольного князя Володимира» прибуде до Києва.

Неспокій біля Лаври

Тим часом до 1030­ліття Володимирового хрещення міжнародна громадська організація «День крещения Руси» планує спорудити під патронатом президентів України, Росії і Білорусі на Дніпрових схилах, неподалік пам’ятника Кию, Щеку, Хориву і сестрі їхній Либеді, храм на честь святого Володимира і найбільшу — головну — хрещальну купіль країни. Для цього запрошуватимуть молодіжні «будзагони» з трьох «братніх держав». Тут планується збудувати також дзвіницю, музей православ’я, мозаїчну алею історичних постатей і діораму «Хрещення Русі». Усе це — під стінами всесвіт­ньої святині, Києво­Печерської лаври, на хисткому ґрунті. Чи обговорювала ці проекти широка громадськість? Чи потрібні, взагалі, киянам такі грандіозні будівельні задуми, які ставлять під загрозу тисячолітню спадщину України­Русі?

Знаємо, що з християнством на землях Київської держави стали поширюватися книгописання, школи, бібліотеки. При монастирях розвивалися медицина, наука й письменство. Поки світло віри не було спотвореним і «вивернутим назовні» на догоду «світу цьому». Поки внутрішнє таїнство осягнення істини не було поглинуте шумовинням «зовнішнього відблиску».

Предстоятель Української православної церкви Московського патріархату митрополит Володимир (Сабодан) нагадує, що святий благовірний князь Ярослав Мудрий — це просвітитель Русі, преподобний Нестор Літописець — один із перших істориків, преподобний Агапіт Печерський — один із перших наших видатних лікарів, преподобний Аліпій Печерський — один із перших наших іконописців­художників. «Наші головні історичні, архітектурні й культурні пам’ятки — це плоди нашої християнської культури, — каже митрополит в одному з інтерв’ю. — Це і Софія Київська, яка відзначила своє 1000­лiття, це і Києво­Печерська, і Почаївська, і Святогірська лаври, це тисячі храмів та сотні монастирів. Але найбільше надбання — це наші святі, до яких ми звертаємось по допомогу та прикладом яких надихаємось у житті». Як нам зберегти шану до своєї спадщини?

Досі бракує

Що робить для збереження свого обличчя і своєї пам’яті древній Київ? Церкви Володимирового Хрещення — всі ті, що мають витоки в Києві. Це так звана «Київська Церква», що поєднує всіх православних і греко­католиків України. Духовна, хоч і не адміністративна, єдність їх забезпечує фундамент нашої свободи. Поки що у своїх текстах православні Київського і Московського патріархатів лише виставляють напоказ «помилки» один одного і греко­католиків. Досі в нас не існувало звичаю спільно відзначати день хрещення Києва всіма церквами київської традиції — задля відчуття соборності. Якщо в попередні роки були хоча б порухи й бажання до таких спільних духовних зустрічей — цього разу навіть ініціативи подібної немає. Досі не впорядковано академічної спільної Історії християнської церкви в Україні, популярних видань української богословсько­філософської думки (від Памфіла Юркевича і Петра Могили до Андрея Шептицького й сучасних учених), книжок про видатних церковників, альбомів українського православного і греко­католицького християнського мистецтва, дисків із всесвітньо відомою духовною музикою Бортнянського, Леонтовича, Кошиця і сучасними творами. Це ще попереду?

ЗГАДАТИ ВСЕ

Як складалася традиція «спільного» святкування хрещення

Уперше «День хрещення Русі» відзначили у 2006­му. Наближені до УПЦ Московського патріархату нардепи й артисти створили однойменну громадську організацію. Під її егідою сформували оргкомітет, до якого увійшли Дмитро Табачник, Петро Порошенко, нардепи Юрій Кармазін і Василь Горбаль. Під гаслом «День хрещення Русі: найперше свято Вітчизни» відбувся «просвітницький тур» 26 містами України, а також по Росії і Білорусі — з рок­концертами і показом фільму «Сказание о крещении Руси».

2007 року УПЦ МП спільно з нардепами­регіоналами влаштували в Києві концерт поп­зірок. Утім відзначали цей день ще традиційно — 14 серпня. Хоча вже тоді зазначалося, що то «репетиція» майбутнього «міжнародного» 1020­річчя. 12 лютого 2008 року, під час офіційного візиту нашого Президента до Російської Федерації, Володимир Путін запропонував Віктору Ющенку разом відзначити річницю. За тиждень Ющенко запросив на київське святкування Московського патріарха Алексія ІІ. А в березні 2008 року Президент України Віктор Ющенко видав указ про підготовку до святкування 1020­ліття хрещення Київської Русі. Того ж року «28 липня — День хрещення Русі» стало в Україні державним святом.

У 2009 — 2012 роках до цього дня в Києві приурочували рок­концерти і місіонерські візити московського патріарха Кирила. У жовтні 2012­го у Москві створили «єдиний міжнародний комітет з підготовки до святкування 1025­ліття хрещення Русі».

ДО ДЖЕРЕЛ

Як Русь хрестилася

Християнство на наших землях стало поширюватися ще за часів святих апостолів. У III ст. літописи фіксують свідчення про Скіфську єпархію у складі єдиної вселенської церкви, до складу якої входила значна частина земель майбутньої Київської Русі. Скіфська єпархія продовжує існувати до IX ст. Найбільш розповсю­дженим було християнське віровчення в пізньоантичних містах Північного Причорномор’я, які були населені грецькими колоністами.

Місіонером на руських землях був учень апостола Петра Римський Папа Климент I (88­97 рр.), якого наприкінці І ст. вислали з Риму до каменоломень Херсонесу Таврійського.

Відомо, що чимало дружинників князя Ігоря були християнами. У час правління братів Аскольда і Діра був період активного проповідництва серед слов’янських народів, яке підтримували Константинопольський патріарх Фотій і Римський Папа Микола I. На прохання князя Аскольда (хрещеного у 860 р. як Микола) патріарх Фотій прислав до Києва митрополита. Однак у 882 р. відбувся державний переворот: Аскольд був убитий, а княжий престол посів новгородський князь Олег.

ПРЯМА МОВА

Архієпископ Харківський і Полтавський (УАПЦ) Ігор Ісіченко:

Коли в епоху бароко писали про хрещення Русі, то ніколи не акцентували на Володимировому хрещенні. Писалося про три­чотири­п’ятиразове хрещення Русі, з наголошенням на ролі Володимира, який завершив процес християнізації. У ХІХ, а особливо в ХХ столітті починають акцентувати на 988 році. Коли в Києві поставили пам’ятник Володимиру Великому? До 900­ліття хрещення Русі, яке відзначали широко по всій Росії. У той час панували Емський указ, Валуєвський циркуляр, ідеологія «православіє — самодержавіє — народність». Главою церкви тоді був цар, а Священний синод лише допомагав йому. І цар, звісно, акцентував на особі правителя — князя Володимира. Хто в нас тепер інспірував оті ювілеї, починаючи з 1020­ліття? Володимир Путін. Контекст такий: от, схотів правитель, з політичних міркувань, щоб «народ прийняв християнство» — і так і сталося. І тепер от: влада скаже іти всім до церкви, до якої сама ходить, — і підуть, передовсім бюджетники! Мусується теза, що «Володимир прийняв хрещення, бо хотів потрапити до Європи». Але ж хрещення приймають, щоб не до Європи увійти, а до Царства Небесного.