Чому саме цю місцину облюбували для стаціонарних стійбищ ще давні–прадавні люди, нинішні мешканці села пояснюють геніально просто й дохідливо: «А ви десь бачили таку красу?». І з ними — сучасними — важко не погодитися: тутешній Дністровський каньйон, у якому Незвисько посідає одне з найпривабливіших місць, експерти дружно зарахували до «Семи природних чудес України».

Неважко здогадатися, що колись багаті дичиною довколишні ліси, щедра рибою річка, долина з м’яким, схожим на субтропічний, кліматом та система комфортних карстових печер приваблювали сюди ще мисливців на мамонтів. Принаймні за останні майже півтора століття археологічних розкопок учені різних країн виявили тут понад десять цивілізаційних пластів, що послідовно змінювали один одного, — від епохи неоліту (Х — початок ІІІ тисячоліття до н.е.) до княжих часів. Нічого подібного на території України понині не знайдено. Перша письмова згадка про село — 1375 рік — також указує на поважний вік цього населеного пункту.