Як пропили «Золотого Дюка»

Субота 20 червня стала останнім днем фестивальної лихоманки у сонячній «перлині біля моря». Урочистою ходою по червоній та мокрій доріжці (перед самісіньким стартом килим щедро намок під зливою) у бік Одеського оперного театру продефілювали почесні гості фестивалю. Заповітні імена у конвертах у цей день прозвучали з уст відомих одеситів та діячів кіно, однак багатьом запам’ятався монолог Михайла Жванецького, котрий завітав до Оперного і потішив присутніх власними дотепами: «Кожен сценарист мріє стати режисером, кожен актор мріє стати режисером, а кожен режисер хоче стати Великим режисером». Цьогорічний конкурс фестивалю продемонстрував подібну тенденцію: молоде кіно режисерів–мрійників наступає на п’яти корифеям, а основний конкурс ОМКФ, попри присутність явного фаворита («Географ» став єдиним конкурсним фільмом, чиї два сеанси супроводжувались аншлагом і бурхливою реакцією глядачів), в цілому продемонстрував як відверто слабкі стрічки, так і якщо не переможні, то принаймні дуже обнадійливі фільми. Переможці, які отримали «Дюків», на думку більшості, свої трофеї заслужили.

Гран–прі ОМКФ — статуетку «Золотий Дюк» та грошову винагороду у розмірі 12 000 євро за результатами глядацького голосування було присуджено картині «Географ глобус пропив» режисера Олександра Велединського. Творча група фільму за «Золотим дюком» цього вечора піднімалася на сцену вже вдруге. За кілька хвилин до оголошення головної нагороди стрічка отримала трофей від професійного журі у категорії «Кращий фільм». Із рук президента ОМКФ Вікторії Тігіпко нагороду отримав  продюсер картини Валерій Тодоровський. «Мені цінна думка глядачів, і те, що їхнє рішення збiглося з думкою професійного журі — про це ми могли тільки мріяти», — наголосив пан Тодоровський.

Оголошуючи переможця, голова журі Олександр Роднянський без сантиментів заявив: «Ми прийняли рішення одноголосно і не роздумуючи. У картинах ми звертали увагу на неординарність художнього задуму, глибину, повноцінність характерів». Цікаво, що зовсім нещодавно, у червні, «Географ» святкував тріумфальну перемогу на російському «Кінотаврі», засновником якого є Роднянський.

Любов Одеси до російського кіно не дивує, ще рік тому статуетку в категорії «Найкращий фільм» тут забрала картина Сергія Лозниці «В тумані». Харизми цьогорічному фільмові–переможцю, у якому назва розкриває практично всю суть, додав виконавець головної ролі Костянтин Хабенський, що втілив на екрані образ алкоголіка–вчителя, що ненавидить дітей і мріє про кращий світ.

Серед нагород фестивалю дебютним став «Дюк» за найкращий український фільм, що відійшов певно, якщо не найкращій, то найголоснішій стрічці конкурсу — «Параджанов» Олени Фетісової та Сержа Аведикяна. Творці картини про великого режисера подякували Одеському кінофестивалю, на якому ще рік тому презентували проект свого фільму на пітчингу.

Приз за кращу акторську роботу члени журі Міжнародної конкурсної програми — Франциска Петрі та Андрій Курков — вручили одразу двом чарівним актрисам грузинської картини «У цвіту» — Ліці Баблуані та Маріам Бокерія. У драматичній історії дорослішання юні 14–річні акторки зіграли подруг–підліткiв, розквіт яких відбувається на тлі кризових часів у Тбілісі 1992 року.

Нагороду за «Кращу режисуру» отримав режисер фільму «Ланчбокс» Рітеш Батра. Історія фільму розгортається у галасливому мегаполісі Індії, де молода матір та старіючий офісний службовець ведуть листування. Режисерові вдалося створити по–справжньому добрий фільм, оминувши нудотний мелодраматизм, властивий індійському кіно. Зворушлива історія епістолярного роману між чоловіком на жінкою досить довго залишалась лідером у глядацькому голосуванні. Шкода, що гран–прі у Рітеша Батра висмикнув «Географ» в останні дні кінофестивалю. На жаль, індійський гість не зміг залишитися на церемонію закриття через прем’єру своєї картини в Індії, тому надіслав відеозвернення, в якому подякував глядачам за теплий прийом.

По–справжньому шкода, що без нагороди залишилась італійська драма «Бджілка» — дуже вдалий режисерський дебют відомої італійської акторки Валерії Голіно. Драма про дівчину, яка надає послуги нелегальної евтаназії, заслуговувала як мінімум нагороди за акторську гру. Так само довелося пошкодувати, що ОМКФ не має номінації за найкращий сценарій, адже тут за статуетку позмагалися б одразу дві стрічки: грузинська «У цвіту» Нани Еквтімішвілі та польська «Автоінспекція» Войтека Смажовськи. Остання, зокрема, показала доволі реалістичну та безкомпромісну картину корупції, що процвітає на пост­радянському просторі.

Після вручення нагород на прес–брифінгу організаторів, членів журі та переможців Вікторія Тігіпко зазначила, що кількість глядацьких відвідувань у цьому році зросла на 15%. А у планах фестивалю — розширення фестивальних майданчиків.

УКРАЇНСЬКА СЕКЦІЯ

У переддень головної церемонії нагородження організатори вручили перших «Золотих Дюків» в українській секції. Кращим фільмом української національної кінопремії в короткометражній секції визнано історію хлопця, що подорожує через півкраїни на інвалідному візку, аби побачитися з батьком, — картину «Дорога» Максима Ксенди. Разом iз трофеєм режисер отримав грошову винагороду у розмірі 10 000 гривень. Короткометражною стрічкою, що заслужила спеціальний диплом журі Української національної кінопремії, став незалежний документальний проект Олександра Течинського «Сери і сеньйори». 

Водночас свій вердикт стосовно українського кіно винесло журі Міжнародної федерації кінопреси (FIPRESCI). Так, нову повнометражну стрічку від творця «Звичайної справи» Валентина Васяновича «Креденс» за «акцентування проблем сучасності з гумором» визнано найкращим повним метром. Картина «Уроки української» Руслана Батицького вразила журі своєю «жахливою красою і кінематографічною потужністю», відповідно, отримала нагороду FIPRESCI за найкращий короткий метр.

Кращим проектом продюсерського пітчингу в рамках ОМКФ–2013 був названий проект повнометражного дебюту Каннського лауреата Марини Вроди «Степне», який і отримав приз у розмірі 25 тисяч гривень.

Окремим дипломом нагородили багатообіцяючий проект екранізації роману Сергія Жадана «Ворошиловград», за реалізацію якого взялися молоді кінематографісти Ярослав Лодигін та Данило Хомутовський.