Не час сваритися

У неділю відбувся проанонсований неофіційний візит Президента Республіки Польща Броніслава Коморовського на Волинь для участі у заходах до 70–річчя Волинської трагедії та вшанування пам’яті загиблих у міжетнічному українсько–польському конфлікті під час Другої світової війни. До Луцька позавчора прибуло й чимало польських громадян. Разом із місцевими католиками вони взяли участь у жалобній месі, що відбулася у головному католицькому храмі — костелі святих апостолів Петра і Павла. Поруч із католицькими священиками за упокій душ тисяч убитих у 1943— 1944 роках під час польсько–українського протистояння молилися також православні та греко–католицькі священики. По завершеннi поминальної служби Броніслав Коморовський звернувся до вірян та всіх присутніх iз промовою, головним лейтмотивом якої був заклик до примирення: «Минуле, навіть найбільш драматичне, не повинно розділяти. Чесно трактоване минуле має служити примиренню та співпраці Польщі й України, — наголосив він. — Жертвами злочинів і етнічних чисток стали десятки тисяч безвинних людей, серед них — жінки, діти і старі. Передусім поляки, але також і українці, а також ті, хто рятували від загрози сусідів і родичів. Немає виправдання цим злочинам. Братовбивча боротьба є завжди злом». Коморовський засудив крайній націоналізм і шовінізм, заявивши, що саме вони знищили польсько–українські взаємини у найбільш складний період ХХ століття. «У спільній молитві ми повинні пам’ятати також і тих українців, які у рамках колективної відповідальності за злочини, скоєні іншими, стали жертвами воєнного правила відплати з польських рук на всій території протистояння», — зауважив польський президент.

Попри повідомлення про те, що польська сторона при погодженні протоколу візиту Коморовського нібито не дуже хотіла надавати слово представникові України для виступу в костелі, Костянтин Грищенко таки виступив із промовою. «У нас немає причин сваритися, нашим державам нічого ділити. У нас єдина мета — спільне європейське майбутнє. Ми повинні примиритися, і цей процес примирення розпочався на початку 90–х років iз приходом незалежності в Польщу й Україну», — наголосив він. Хоча трагічні події 1943—1944 років i донині лишаються болючою темою. Вони потребують подальшого дослідження задля встановлення історичної правди, якою б гіркою вона не була для обох сторін.

Наступним після Луцька пунктом, куди відправився Броніслав Коморовський із Костянтином Грищенком, стало село Кисилин у Локачинському районі. Там вони поклали квіти до пам’ятних знаків загиблим українцям і полякам i запалили поминальні лампадки у костелі кармелітів. Голова Волинської облдержадміністрації Борис Клімчук подарував Броніславу Коморовському факсимільні видання Луць­кого Євангелія XIV ст. та Луцького Псалтиря XIV ст. А ще вручив фотоальбоми з описом та світлинами облаштованих кладовищ жертв Волинської трагедії на території Волині та Люблінського воєводства Польщі.

Неприємний інцидент, що трапився ще у Луцьку, дещо зіпсував загальне враження від візиту польського президента на Волинь. Під час спілкування з вірянами на площі перед костелом Петра і Павла невідомий юнак несподівано поклав руку на плече Коморовському, а в руці виявилося яйце. Президент ніяк не відреагував на цей вчинок, просто змінив забруднений одяг на чистий. Хулiганом виявився 21–рiчний мешканець мiста Запорiжжя.

А напередоднi, 12 липня, польський Сейм не проголосував за визнання волинських подій геноцидом поляків. Депутати Сейму не підтримали також поправку, якою хотіли встановити 11 липня Днем пам’яті жертв Волинської трагедії.